- 1
- На третьому року Кира, царя Перського, мав Даниїл, що звався й Валтасаром, обяву;
та й правдива була та обява й велика річ.
Він вирозумів сю обяву зрозумів се видиво:
- 2
- А був я, Даниїл, під той час у смутку три тижнї.
- 3
- Смачної страви я не їв;
мяса й вина не брав і в уста мої, та й не намащувався мастями до кінця трьох тижнїв.
- 4
- А двайцять четвертого дня першого місяця був я на березї великої ріки Тигра.
- 5
- І підвів мої очі й побачив: от один муж, одягнутий в лняну одежу, а стан його підперезаний золотом із Уфазу.
- 6
- Тїло в нього, неначе топаз, а вид у нього, неначе блискавка;
очі в нього, неначе горіючі сьвічники, руки ж у нього й ноги його на вид неначе лискуча мідь, а голос мови його, нїби голос багатьох людей.
- 7
- І тільки один, я Даниїл, бачив се видиво, а люде, що були зо мною, не бачили сього видива;
але великий страх найшов на них, і вони повтїкали, щоб сховатись.
- 8
- І я зостався сам та дививсь на се велике видиво;
але в мене не було сили й лице моє змінилось дуже, - вся відвага мене опустила.
- 9
- І почув я голос його мови;
та як тільки почув голос його мови, я нестямивсь, впав на моє лице й лежав лицем до землї.
- 10
- Та ось, до мене доторкнулась рука й поставила мене на колїна мої й на долонї рук моїх.
- 11
- І промовив він до мене: Даниїле, людино бажання!
вважай на мої слова, що тобі скажу, й стань просто на ноги твої, я бо посланий тепер до тебе.
Як він проговорив до мене сї слова, встав я, дрожучи.
- 12
- Але він сказав менї: Не бійся, Даниїле!
від першого дня, як ти приспособив твоє серце, щоб розуміти, та й смирив себе перед Богом твоїм, слова твої почуто, й я б прийшов був задля просьб твоїх;
- 13
- Та князь (ангел) царства Перського стояв проти мене двайцять один день, аж ось Михаїл, найвизначнїйший князь, прийшов менї до помочі, й я зістався там при цареві Перському.
- 14
- Тепер же прийшов я сповістити тобі, що станеться з твоїм народом в останні часи, бо видива належать до далеких днїв.
- 15
- Як він говорив менї такі слова, припав я лицем моїм до землї й став нїби нїмий.
- 16
- Але от хтось, на вид схожий на синів людських, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста мої, почав говорити й промовив до того, що стояв коло мене: Мій добродїю!
від сього видива затрусилось в менї нутро моє, й не стало в мене сили.
- 17
- І як може говорити слуга такого мого добродїя з таким добродїєм моїм?
бо в мене нема сили, та й дух завмер у менї.
- 18
- Тодї знов доторкнулась до мене та людська постать і підкріпила мене,
- 19
- І промовила: Не бійся, мужу бажання!
мир із тобою;
кріпися, будь мужний!
І як він говорив зо мною, я набрався сили й сказав: Говори, мій добродїю, бо ти підкріпив мене.
- 20
- І сказав він: Чи ти пак знаєш, задля чого я прийшов до тебе?
Тепер же я вернусь, щоб змагатись з князем Перським;
та й як я відходив, показався був князь Грециї, що приходив.
- 21
- Одначе я сповіщу тобі, що написано в книзї правди;
та нема нїкого, хто б менї допомагав у сьому, окрім Михаїла, князя вашого.
|