1
Другого року царювання Навуходонозорового снились Навуходонозорові сни, й стрівожився дух його, і сон улетїв від його.
2
І звелїв царь скликати віщунів і ворожбитів, і чарівників і Халдеїв, щоб вони відгадали цареві сни його.
Вони прийшли й поставали перед царем.
3
І промовив до них царь: Снився менї сон, і трівожиться дух мій;
бажаю знати сон той.
4
І сказали Халдеї до царя по арамейськи: Царю!
жий на віки!
розкажи сон слугам твоїм, а ми звістимо тобі, проти чого він.
5
Царь відповів і сказав Халдеям: Слово улетїло менї, та коли ви не скажете менї сон і проти чого він, то будете пошматовані, а ваші доми стануть розвалищами;
6
А як розкажете сон і що він значить, то дістанете від мене дарунки, нагороду й велику почесть;
скажіть же менї сон і його значіннє.
7
Вони відповідали вдруге й промовили: Скажи, царю, сонне видиво рабам своїм, а ми його виложимо.
8
Тодї відказав царь: Напевно знаю, що ви хочете загаяти час, ви бо бачите, що річ улетїла менї з памятї.
9
Коли ви не кажете менї сну, то в вас одно на думцї: ви задумуєте сказати менї неправду й оману, аж промине час;
тим же то оповіжте менї сон, а тодї я взнаю, що ви з'умієте виложити менї й значіннє його.
10
Халдеї ж відповіли цареві й промовили: Нема на сьвітї людини, котра б могла сказати те, чого вимагає царь, тим то нї один царь, великий і потужний не вимагав такого в жадного віщуна, ворожбита або Халдея;
11
Справа, якої царь вимагає, така трудна, що нїхто инший не може обявити її цареві, окрім богів, котрі не живуть поміж людьми.
12
Царь розлютувався й розгнївався за це вельми й приказав вигубити всїх Вавилонських мудрецїв.
13
Як же вийшов сей приказ, щоб вбивати мудрецїв, шукали й Даниїла та його товаришів, щоб їх убити.
14
Тодї Даниїл обернувся розважливо й мудро до Аріоха, начальника над царськими прибічниками, що саме вийшов був убивати мудрецїв Вавилонських.
15
І спитав в Аріоха, що мав повагу в царя: чому такий жорстокий приказ від царя?
Тодї Аріох оповів Даниїлові про всю справу.
16
І ввійшов Даниїл та й упросив царя дати йому час, щоб він міг сказати значіннє сну.
17
Прийшовши до своєї господи, оповів Даниїл про се дїло Ананїї, Мисаїлові та Азарії, товаришам своїм,
18
Щоб вони просили ласки в Бога небесного в сїй тайнї, щоб Даниїлові й його товаришам не загинути з иншими мудрецями Вавилонськими.
19
І відкрита була тайна Даниїлові в нічному видиві, й славив Даниїл Бога небесного.
20
І промовив Даниїл: Нехай буде хвалене ймення Господнє від віку й до віку, бо в нього мудрість і сила;
21
Він змінює час і роки, скидає царів і настановлює царів, дає мудрість мудрим і розум розумним;
22
Він відкриває, що глибоко й закрите, він знає, що в темряві, і сьвітло пробуває з ним.
23
Дякую тобі й славлю тебе, Боже батьків моїх, що обдарував мене мудрістю й силою, та відкрив менї те, про що ми благали тебе;
бо ти відкрив нам цареву річ.
24
Після сього ввійшов Даниїл до Аріоха, котрому царь загадав повбивати мудрецїв Вавилонських, прийшов і сказав йому: Не вбивай мудрецїв Вавилонських;
введи мене до царя, а я скажу, проти чого сон.
25
Тодї Аріох без проволоки привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, що зможе сказати цареві, проти чого сон.
26
Царь сказав до Даниїла, що був названий Валтасаром: Чи справдї можеш ти сказати менї сон, що менї снився, та й проти чого він?
27
Даниїл відповів цареві й промовив: Тайни, про яку царь допитує, не здолїють цареві виявити нї мудрецї, нї чарівники, нї віщуни, нї ворожбити.
28
Але є на небесах Бог, що відкриває тайни;
він то й показав тобі, царю Навуходонозоре, що має статися в будучинї.
Сон твій і видива голови твоєї на ліжку твойму були от-які:
29
Ти, царю, на постелї твоїй думав над тим, що колись станеться?
а той, що відкриває тайни, показав тобі те, що колись настане.
30
А менї відкрита ся тайна справа не через те, наче б був мудрійший за всїх жиючих, а задля того, щоб цареві явним стало значіннє, та щоб ти взнав думки твого серця.
31
Ти, царю, мав таке видиво: от, якийсь здоровенний бовван, - прездоровий був сей бовван, - у незвичайному блиску стояв перед тобою а страшна була в його подоба.
32
У сього боввана була голова з щирого золота;
груди в нього й руки в нього - з срібла, а черево в нього й бедра його - мідяні.
33
Гомілки в нього залїзні, а ноги в нього по частї залїзні, по частї же глиняні.
34
Ти бачив його доки камінь не відірвався від гори без помочі рук, вдарив у боввана, в залїзні та глиняні ноги його та й розбив їх.
35
Тодї все разом подробилось: залїзо, глина, мідь, срібло й золото стали нїби порох на токах у лїтї, й вітер розвіяв їх, так що й слїду з них не зісталось;
а камінь, що розбив боввана, зробився великою горою і сповнив усю землю.
36
Оце сон!
Скажемо ж перед царем і те, що він значить:
37
Ти, царю, - царь над царями, котрому Бог небесний дав царство, власть, силу й славу;
38
І всїх синів людських, де б вони нї жили, зьвірів земних і птаство піднебесне віддав він в твої руки й настановив тебе володарем над ними всїма, ти - ся золота голова!
39
Після тебе настане друге царство, менше за твоє, а за тим ще трете царство, мідяне, котре заволодїє широко над землею.
40
А четверте царство буде міцне, як залїзо;
бо як залїзо розбиває й торощить усе, так і воно розбиваючим усе залїзом буде дробити й торощити.
41
А що ти бачив ноги й палцї на ногах в одній частї з ганчарського черепа, а в одній частї з залїза, то царство буде роздїлене, й у ньому буде лиш трохи кріпкостї залїза, як се ти бачив залїзо, змішане з ганчарською глиною.
42
І як палцї на ногах були в частї з залїза, а в частї з черепа, так і царство буде по частї міцне, а по частї крихке.
43
А що ти бачив залїзо, змішане з ганчарською глиною, то се значиться, що вони змішаються через насїннє людське, але не зіллються обопільно, як залїзо не зливається з глиною.
44
А по часах тих царств здвигне Бог небесний царство, котре повіки не розпадеться, та й се царство не перейде до другого народу;
воно повалить і поторощить усї царства, а само стояти ме по віки вічні,
45
Так як се ти бачив, що камінь одірваний був від гори не руками й подробив залїзо, мідь, глину, срібло й золото.
Великий Бог показав сим цареві, що буде опісля.
Се певний сон, та й виклад його вірний.
46
Тодї царь Навуходонозор упав на лице своє й поклонився Даниїлові, й велїв принести йому подарунки й запашне кадило.
47
І промовив царь до Даниїла: Справдї Бог ваш є Бог над богами й Володарь над царями, котрий відкриває тайні річи, наколи ти міг відкрити цю тайну!
48
Тодї підвисшив царь Даниїла й дав йому багато дорогих подарунків, і настановив його над усїм Вавилонським краєм і найвисшим начальником над усїма мудрецями Вавилонськими.
49
Але Даниїл просив царя, і він настановив Седраха, Мисаха та Авденаго над справами краю Вавилонського, а сам Даниїл зістався на царському дворі.