1
На третьому року царювання Валтасара царя показалось менї, Даниїлові, видиво після того, що показалось було менї переднїйше.
2
І видїлось, менї, - як я се бачив, був я в Сузах, престольному містї в краю Еламськім, - і видїлось менї, нїби то я коло ріки Улая.
3
Я підвів мої очі і побачив: от стоїть один баран над рікою;
в нього два роги, роги високі, але один висший від другого, й висший виріс навпісля.
4
І бачив я, як сей баран ударяв рогами на захід і на північ і на південь, і нїякий зьвір не міг устояти супроти нього, та й нїхто не міг оборонити від нього;
він робив, що хотїв, і величався.
5
Як я так уважно сьому придивлявся, аж се - від заходу несеться по всїй землї молодий козел, не доторкуючись до землї, та й видко було в сього козла ріг між його очима.
6
Він справився на того барана, що мав роги, а котрого я бачив стоячого над рікою, і кинувся на нього в великій лютостї своїй.
7
І я бачив, як він, наближившись до барана, розлютився на нього й ударив барана та й зломив у нього обидва роги;
й не мав баран сили встояти проти нього;
він повалив його додолу та й розтоптав його, а не було нїкого, хто б міг оборонити барана від нього.
8
Тодї став козел дуже великим;
як він пішов угору, то й зломився здоровий ріг, і замість нього виросли чотирі, обернені на чотирі вітри небесні.
9
Від одного з них виріс невеликий ріг, але він розрісся вельмипівдню і 'к сходу й до прегарного краю;
10
І підвисшився до небесного воінства й зірок, і розтоптав їх,
11
Ба він піднявся й на проводиря сього воінства, й знїс у нього щоденну жертву, та й спустошив місце сьвятинї його,
12
І віддано йому задля гріхів і воінство й щоденну жертву, й кинув він правдою об землю, й що тілько чинив він, все йому щастило.
13
І почув я, як один сьвятий говорив і як відказував сей сьвятий котромусь другому, що допитувався: Аж по який час сягає се видиво про щоденну жертву й про гріхи, що навели опустошеннє, та доки сьвятиня й воінство будуть пригноблювані?
14
І відказав той йому: На дві тисячі триста вечорів та ранків;
аж тодї буде сьвятиня знов очищена.
15
І було: як я, Даниїл, бачив се видиво та бажав дійти його значіння, аж се вказалось передо мною нїби обличчє мужа.
16
І почув я від середини Улая людський голос, що покликав і промовив: Гавриїле!
витолкуй йому се видиво!
17
І приступив він до того місця, де я стояв, та як він прийшов, я злякався і впав на лице моє, а він промовив до мене: Знай, сину людський, що видиво вказує на конець часу (призначеного).
18
Як же він говорив до мене, я лежав безсилий моїм лицем на землї;
але він доторкнувся до мене й поставив мене на моє місце
19
І сказав: От я показую тобі, що буде в останні днї, як гнїв розгориться;
бо се вказує на кінець призначеного часу.
20
Баран, що його бачив із двома рогами, - се царі Мидийський та Перський.
21
А цап кудлатий - царь Грециї, а здоровенний ріг, що між очима в нього, се перший потугою царь її;
22
Він зломився, а замість нього виросли чотирі инші: се значить, що четверо царств повстане з сього народу, але не такі дужі, як був він.
23
На кінцї ж їх царства, як відступники сповнять міру свого беззаконня, настане царь бутний та проворний на хитрощі;
24
І зросте сила його, хоч і не його силою, і буде він ширити опустошення навдивовижу, й буде йому щастити, й буде дїяльний і вигублювати ме дужих і народ сьвятих,
25
І при його розумі буде й підступ удаватись у його руцї, й буде в серцї своїм нести себе високо, ба й часу спокою вигубить він многих і встане навіть на Володаря над володарями, але він погибне - не від руки (людської).
26
А видиво про вечір та ранок, що про нього я сказав, - воно правдиве, й ти заховай його в тямцї собі, хоч воно належить до далеких часів.
27
І я, Даниїл, занедужав і лежав слабий кілька день;
потім я встав і занимався справами царства;
та я все був здивований сим видивом і не міг розібрати його.