1
У сьвященників Левитів, у всьому поколїнню Левієвому, не буде паю й наслїддя з Ізраїлем.
Живити муться жертвами всепалення Господнього і дарами його.
Самі ж наслїддя не мати муть між браттєм їх.
2
Господь сам їх наслїддє, як обіцяв їм.
3
Та мати муть право сьвященники ось на яку частку від людей, що приносити муть заколювану жертву, чи з буйної чи з малої скотини: Мусять вони давати сьвященникові лопатку, обидві щоки, і тельбухи.
4
Первоплід з твого зерна, твого вина і твоєї олїї, і першу вовну з овець твоїх мусиш дати йому;
5
Його бо вибрав Господь, Бог твій, з усїх поколїнь твоїх, щоб він стояв на службі в імя Господа, він і сини його по всї днї.
6
І коли прийде Левит із якої оселї твоєї, із усього Ізраїля, де він не пробував, і прийде він по бажанню душі своєї на те місце, котре вибере Господь,
7
І буде робити службу в імя Господа, як усе браттє його, Левити, що там стоять перед Господом:
8
То рівним паєм годувати муться вони, кромі того, що мати ме за продану батьківщину свою.
9
Як прийдеш у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі, так не вчись робити таку гидоту, як роблять сї народи.
10
Нехай не буде в тебе нїкого, хто велить синові свому чи дочцї своїй через огонь проходити;
нїкого, хто ворожбитує, або чарує, або замовляє, або віщує.
11
І не буде між вами проклинателя або такого що визиває духів, або вгадує, або мерців розпитує.
12
Усї бо, що се роблять, гидота про Господа;
і за сї гидоти Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою.
13
Ти ж мусиш бути звершеним перед Господом, Богом твоїм:
14
Сї бо народи, що проженеш їх, слухають чарівників та ворожбитів;
тобі ж Господь, Бог твій, не дозволив таке чинити.
15
Пророка зміж вас, із браття твого, такого як я, Господь, Бог твій, поставить тобі;
його маєте слухати;
16
Як ти благав Господа, Бога твого, на горі Гореб у соборний день, говорючи: Рад би я вже не чути голос Господа, Бога мого, і рад би вже не бачити те велике поломя, щоб не вмерти!
17
Тодї сказав Господь до мене: Добре вони кажуть.
18
Поставлю їм зміж браття їх пророка такого як ти;
і вложу слова мої в уста йому, і говорити ме до них все, що прикажу йому.
19
А хто не послухає слів моїх, що промовить їх пророк в іменї моїм, такий чоловік відповість менї.
20
Коли ж пророк осьмілиться промовляти слово в імя моє, якого я не заповідав йому казати, або промовляти ме в імя богів инших: такому пророкові смерть.
21
А коли скажеш у свому серцї: Як же пізнати нам слова, що не від Господа?
22
Коли пророк в імя Господнє промовив, а слово його не справдилось і не сталось, то се слово не від Господа;
по своїй волї сказав його пророк;
не лякайсь перед ним.