1
Коли бачити меш вола братового чи барана, що блукає, так не покинеш їх;
на всякий раз вернеш їх братові твому.
2
Коли ж брат твій не близько, чи не знаєш його, так прилучиш до господарства твого, і будуть вони в тебе, покіль шукати ме брат твій;
тодї вернеш йому.
3
Так само зробиш з ослом його, і так само зробиш з одежею його, і так само зробиш з усїм, що пропаде в брата твого, а ти знайдеш.
Не можна тобі задержувати.
4
Як побачиш осла братового чи вола, що впаде на дорозї, так не покинеш їх;
на всякий раз мусиш помогти йому підняти.
5
Жінка нехай не з'одягається як чоловік, а чоловікові не подоба вдягатись у жіночу одїж: се бо гидота перед Господом, Богом твоїм, коли хто се чинить.
6
Коли трапиться тобі по дорозї пташе гнїздо, на якому дереві чи на землї, з пташенятами чи з яйцями, і мати седить на пташенятах чи на яйцях, не бери матері з маленькими.
7
Мусиш коньче пустити матїр, а дїток можна тобі взяти собі;
щоб тобі було добре і довго жив ти на сьвітї.
8
Як будувати меш нову домівку, так зроби на криші ворінки,* щоб не навести крові на домівку, коли хто з неї впаде.
9
Не засївати меш виноградника твого двома насїннями;
щоб плід насїння, що ти посїяв, і вроджай виноградника не були, за кару, присьвячені сьвятинї.
10
Не будеш орати волом і ослом укупі.
11
Не носити меш одежини, зробленої з двох не однаких тканин, вовняної і льняної разом.
12
Кутаси мусиш поробити собі на чотирох кінцях покривала твого, що накидаєш на себе.
13
Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її,
14
І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дївування,
15
Тодї батько дївицї і мати її винесуть ознаки дївування її в царину, до громадських мужів міста того,
16
І скаже дївчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидїв її.
17
І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дївування.
Так ось вам ознаки дївування моєї дочки.
І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста.
18
Тодї громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його;
19
І наложять на його сто секлїв срібла пенї, та й оддадуть їх батькові дївчини за те, що той пустив недобру славу про дїву Ізраїльську.
І мусить вона бути жінкою йому;
неможна йому одіслати її поки жити буде.
20
А коли буде правда, і не знайдуть в дївицї ознак дївування,
21
Тодї виведуть дївицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла;
бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне дїло в Ізраїлї.
Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.
22
Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньцї.
Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.
23
Коли дївуюча дївка буде засватаною, та стріне її чоловік в містї та й лежати ме з нею,
24
Так виведете обох до воріт міста сього, та й побєте їх каміннєм, так що помруть: дївку за те, що не кричала в містї, чоловіка за те, що він упокорив жінку свого ближнього.
Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.
25
Коли ж у полї зустріне чоловік заручену дївку та вхопить її і ляже з нею, то такий чоловік, що лежав з нею, один умре.
26
А з дївкою нїчого не чинити меш: нема на дївцї смертного гріха;
се бо така сама справа, як коли чоловік стане проти свого ближнього та й вбє його.
27
Бо стрів її в полї;
заручена дївка кричала, та нїкому було рятувати її.
28
Коли чоловік зустріне дївуючу дївку незаручену, та вхопить її і зляжеться з нею, і спіймають їх,
29
Тодї чоловік, що злігся з нею, оддасть батькові дївки пятьдесять секлїв срібла, і вона мусить бути йому жінкою, за те, що він упокорив її;
не можна йому відослати її, поки він жити ме:
30
Нїкому не можна брати жінки батькової, і не можна відкривати краю одежі батькової.