1
І пійшов Мойсей і став промовляти такі слова до всього Ізраїля.
2
І говорив до них: Тепер менї сто і двайцять лїт;
не здолїю вже нї виходити нї входити;
Господь рече менї: Ти не перейдеш через Йордань.
3
Но Господь, Бог твій, перейде через його перед тобою;
і він сам підневолить тобі сї народи, щоб ти прогнав їх.
Йозей же перейде через його перед тобою, як і заповідав Господь.
4
І чинити ме з ними так Господь, як учинив із Сигоном та з Огом, царями Аморійськими, і з землею їх, понївечивши їх.
5
І як віддасть їх вам Господь в руки, то маєте зробити з ними по всїм заповідям, що я заповідав вам.
6
Стійте кріпко й твердо, не бійтесь і не лякайтесь їх!
Бо сам Господь, Бог твій, буде з тобою;
не загаїться він і не покине тебе.
7
Потім покликав Мойсей Йозея і промовив до його перед очима усього Ізраїля: Стій кріпко й твердо: Ти бо вести меш сей нарід у землю, що Господь батькам їх клявся надїлити їм, і ти передаси її в наслїддє їм.
8
І сам Господь ійти ме перед тобою, сам він буде з тобою;
не загаїться він і не покине тебе;
не лякайсь і не трівожся!
9
І списав Мойсей закон сей та й оддав його сьвященникам, синам Левієвим, що носять скриню Господню, і всїм громадським мужам Ізрайлевим.
10
І заповідав їм Мойсей словами: Як скіньчиться сїм років, у призначений час, у сьвято кучків,
11
Як увесь Ізраїль прийде, щоб явитись перед Господом, Богом твоїм, на тому місцї, котре він вибере, будеш читати сей закон перед усїм Ізраїлем, щоб вони чули.
12
Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолїтків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа, Бога вашого, і додержували усї слова закону сього, сповняючи його.
13
Та щоб сини їх, що нїчого не знають, слухали й навчались боятись Господа, Бога вашого, покіль жити мете на землї, що займити її переходиш Йордань.
14
Господь же рече Мойсейові: Се наближуються днї смертї твоєї;
поклич Йозея, та й увійди з ним в соборний намет, щоб я дав йому веління.
І пійшли туди Мойсей і Йозей та й увійшли в соборний намет.
15
І показався Господь в наметї, у хмарному стовпі;
і став хмарний стовп коло входу намета.
16
І рече Господь до Мойсея: Се ти опочинеш з батьками твоїми, а люд сей стане блудувати слїдом за богами землї, до якої прийде;
і він покине мене, і зломить завіт мій, що я зробив його з ними.
17
І запалає мій гнїв на них того дня, і я покину їх, і сховаю від них лице моє;
і будуть вони знищені, і постигне їх усяка біда і горе.
І казати муть вони того дня: Чи не того постигли мене сї горя, що нема серед мене Бога мого?
18
Я ж тодї сховаю зовсїм лице моє за всї ледарства, що вони коїли, за те, що до инших богів прихилились.
19
Оце ж спишіть собі сю пісню, та навчи її синів Ізрайлевих, і вложи її в уста їх, щоб ся пісня була менї сьвідоцтвом проти синів Ізрайлевих.
20
Бо я приведу їх в землю текучу молоком і медом, що оддати її я клявся батькам їх;
і будуть вони живитись і стануть ситі і тучні;
та й повернуться вони до инших богів і стануть служити їм, і зневажати мене, і зломлять завіт мій.
21
І як постигнуть його всякі злиднї і горя, так пісня ся сьвідкувати ме проти них;
бо в устах насїння їх не забудеться вона.
Знаю бо задуми їх, що вже й тепер в серцї їх, перш нїж я привів їх у землю, що про неї клявся.
22
І списав Мойсей сю пісню того ж дня та й навчив її синів Ізрайлевих.
23
І повелїв він Йозеєві Нуненкові словами: Будь сильний і одважний!
Ти бо приведеш синів Ізраїля в землю, що я обіцяв їм поклявшись;
і буду з тобою.
24
І сталось, як скіньчив Мойсей писати слова закону сього в книзї аж до самого кінця,
25
Тодї повелїв Мойсей Левитам, що носять скриню завіту Господнього, говорючи:
26
Возьміте книгу сього закону і положіте з боку у завітній скринї Господа, Бога вашого, і буде вона сьвідком проти тебе.
27
Бо знаю я добре упертість твою і твою тугу шию.
Вже тепер, за життя мого з вами, ви опирались проти Господа;
що ж по смертї моїй?
28
Зберіте до мене всїх старших поколїнь ваших і громадських мужів ваших, щоб промовив слова сї в уші їм і покликав у сьвідки проти них небеса і землю:
29
Знаю бо, по смерти моїй ви зовсїм зледащієте і звернете з дороги, що я заповідав її вам;
і постигнуть вас у дальші часи нещастя за те, що будете чинити ледаче перед очима в Господа, прогнївляючи його дїлами рук ваших.
30
І промовив Мойсей в уші всієї громади Ізраїля слова сієї піснї, до самого кінця: