- 1
- Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
- 2
- Марна марнота!
говорить речник;
марнота над марнотами, - все марне!
- 3
- Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
- 4
- Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.
- 5
- Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
- 6
- Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі;
знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
- 7
- Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
- 8
- Всї річі трудні;
не може чоловік всього висловити;
не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
- 9
- Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
- 10
- Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина!
так воно давно вже бувало за попередніх часів.
- 11
- Нема спомину про старовину;
так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
- 12
- Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
- 13
- І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем.
Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
- 14
- Видав я все, що робиться під сонцем: - що ж?
усе марнота й мука для духа.
- 15
- Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
- 16
- Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
- 17
- І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота;
та пересьвідчився, що й се томить духа;
- 18
- Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку;
й хто прибільшує знаннє, - прибільшує й гризоти.
|