1
Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника;
таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.
2
Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.
3
Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
4
Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
5
Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:
6
Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.
7
Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
8
Хто копає яму, сам упаде в її;
хто валить мур, того вкусить гадина.
9
Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
10
Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили;
розум знає тому зарадити.
11
Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.
12
Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:
13
Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.
14
Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
15
Праця дурного томить його;
не знає він і дороги в місто.
16
Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!
17
Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
18
Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
19
Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
20
Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних;
бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.