1
Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї",
2
Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі,
3
Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна,
4
І зачиняться двері на улицю;
замовкнуть жорна;
коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть;
5
І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись;
і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь;
бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею;
-
6
Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка;
не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом;
7
І не вернеться персть, у землю чим вона й була;
а дух вернеться до Бога, що дав його.
8
О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*!
9
Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття.
Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей.
10
Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно.
11
Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря.
12
Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло.
13
Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його;
в сьому міститься все про чоловіка.
14
Бог бо судити ме все, що дїється;
навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.