1
На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
2
Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому;
тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви;
честивому, як і грішникові;
тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
3
Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм;
тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
4
Поки людина в живих, має ще надїю;
тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
5
Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
6
І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
7
Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
8
Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
9
Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем;
се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
10
Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми;
бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
11
І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг;
не хоробрим - побіда;
не мудрим - хлїб;
не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.
12
Бо людина свого часу навіть не знає.
Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13
От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14
Було невеличке собі місто, та й не так то людне.
Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15
Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
16
І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17
Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
18
Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.