1
І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона;
я ж бо закаменив запекле серце його і серце в дворян його, щоб менї показати сї знамення на них.
2
І щоб тобі можна було повідати в уші синові твойму, як я насьміявсь з Египту, і які знамення сотворив я над ним, щоб ви взнали, що я Господь.
3
І прийшов Мойсей та Арон до Фараона та й промовили йому: Так каже Господь, Бог Єврейський: Докіль ще ставити меш опір, не хотячи впокоритись передо мною?
Відпусти люде мої послужити менї.
4
Коли ж не схочеш одпустити люде мої, се я наведу завтра сарану на займища твої.
5
І вкриє лице землї, що й землї буде не знати, і поїсть увесь останок, що зістався вам од гряду, і жерти ме всяке дерево, що виростає вам у полї;
6
І сповняться будинки твої, й будинки всїх дворян твоїх, й усї оселї Египецькі, що нїколи не бачили сього батьки твої, нї батьки батьків твоїх з того часу, як постали на сїй землї та й по сей день.
І повернувся Мойсей та й вийшов од Фараона.
7
І промовили слуги Фараонові до його: Докіль буде сей чоловік западнею нам?
Відпусти людей послужити Господеві, Богу свойму.
Хиба не знаєш і досї, що погублено Египет?
8
І вернули Мойсея та Арона перед Фараона, і каже їм: Ідїте послужіте Господеві, Богу вашому!
Хто ж усї ті, що хочуть вийти?
9
І каже Мойсей: З молодиками нашими й з дїдами нашими пійдемо, з синами й дочками нашими, з отарами й чередами нашими пійдемо;
бо сьвято Господа Бога в нас.
10
І каже він: Нехай буде так.
Господь із вами!
Я готов відпустити вас, но чому з малечою вашою?
Та гледїть, у вас бо на умі щось лихе!
11
Нї бо!
Йдїте собі, що вже дорослі, та й послужіте Господеві;
сього бо самі допевняєтесь.
Та й вигнали їх зперед Фараона.
12
І рече Господь Мойсейові: Просьтягни руку твою над Египецькою землею про сарану, і нехай налетить сарана на Египецьку землю, та й пожере всю траву земну, що лишив гряд.
13
І простяг Мойсей жезло своє над Египецькою землею, Господь же наводив од схід соньця вітра на землю весь той день і всю ніч, а як обутріло, східний вітер нагнав сарану.
14
І напала сарана на всю землю Египецьку, і посїла вона по всїх займищах Египецьких, тьма тьмою.
Доти не було такої сарани, і потім не буде такої.
15
І вкрила лице всієї землї, так що земля почорнїла, та й пожерла всю траву земную й усї плоди на деревах, що позоставались од гряду, і не зосталось нїчогісїнько зеленого на дереві або на траві в полях, по всїй землї Египецькій.
16
І метнувся Фараон кликати Мойсея та Арона, та й каже: Провинив Господеві, Богу вашому, та й вам.
17
Простїте ж мою провину тілько сей раз, і вблагайте Господа, Бога вашого, щоб одвернув од мене сю тілько смерть.
18
І вийшов Мойсей од Фараона і вблагав Господа.
19
І дав Господь вітер потужний на захід соньця, і взяв той вітер сарану та й вкинув її в Червоне море.
Не зісталось же сарани по всїх Египецьких займищах.
20
Та закаменив Господь запекле серце Фараонове, і не відпустив він синів Ізрайлевих.
21
І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба, і нехай постане темрява над Египецькою землею така, щоб ходили помацки.
22
І простяг Мойсей руку свою до неба, і стояла густа темрява по всїй землї Египецький три днї.
23
І не бачило одно 'дного, і не встав нїхто з місця свого три днї, у всїх же синів Ізрайлевих був сьвіт по їх осадах.
24
І кликне Фараон Мойсея та Арона, та й каже: Йдїте служити Господеві, тільки отарі та череди покиньте.
Малеча ж ваша теж нехай йде з вами.
25
І каже Мойсей: Нї!
ти сам нам даси й жертви й усепалення, щоб ми принесли Господеві, Богу нашому.
26
Та й уся наша скотина пійде з нами;
не покинемо позад себе й копита;
з них бо брати мемо про службу Господеві, Богу нашому;
ми же і самі не відаємо, чим служити мем Господеві, аж покіль прийдемо туди.
27
І закаменив Господь серце Фараонове, і не схотїв він одпустити їх.
28
І каже йому Фараон: Ійди геть собі від мене!
Сховайся!
Не побачиш уже лиця мого;
бо того дня, як побачиш лице моє, тобі й смерть.
29
І каже Мойсей: Правду промовив єси: вже не бачити му лиця твого.