1
І рече Господь Мойсейові та Аронові у землї Египецькій:
2
Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року.
3
Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого.
4
Коли ж семя буде пzмала на ягня, нехай прийме до себе сусїда, близького до його домівки, по лїку душ.
Кожен по їдї своїй зложить лїк на ягня.
5
Ягня нехай буде без пороку, самчик однолїток;
брати мете його з овечат або з кіз.
6
І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір.
7
І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його.
8
І їсти муть мясиво тієї ночі;
спечене на огнї їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його.
9
Не їжте сироватого, нї звареного в водї, а спечене на огнї, голову його з ногами й з утробиною.
10
І не зоставляти мете нїчого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огнї.
11
І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палицї ваші в руках у вас;
і їсти мете його похапки.
Пасха се Господня!
12
Пройду бо по землї Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землї Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь.
13
І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете.
Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелї, як карати му Египет.
14
І буде вам день сей про спомин, і сьвяткувати мете сьвято Господеві;
як установу вічну, сьвяткувати мете в родах ваших.
15
Сїм день опрісноки їсти мете.
Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших;
бо хто їсти ме квашений хлїб од первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля.
16
І первого дня будуть сьвяті збори у вас, і семего дня будуть сьвяті збори у вас.
Нїякого дїла не робити мете тодї, тїльки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас.
17
І переховувати мете заповідь сю опріснокову;
того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї.
Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня.
18
Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця;
установа вічня.
19
Сїм день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин.
20
Нїчого квашеного не їжте;
по всїх же хатах ваших їжте опрісноки.
21
І поскликав Мойсей всїх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідїть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколїте на пасху.
22
І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисцї, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисцї, і нїхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку.
23
І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас.
24
І переховувати мете се установою собі і дїтям вашим на віки.
25
І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се.
26
І як поспитають у вас тодї дїти ваші: Що се за служеннє в вас?
27
Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египтї, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив.
І похилились люде й поприпадали до землї.
28
І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві;
як повелїв Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили.
29
І сталось о півночі, що Господь побив усї первеньцї в Египецькій землї, від первеньця Фараонового, що седїв на престолї свойму, та й до первеньця невольника в темницї, і всї перваки в скотини.
30
Схопиться ж Фараон у ночі, й усї дворяне його, й усї Египтяне, аж постав зойк по всїй землї Египецькій.
Не було бо дому й хатини, де б не було мерця.
31
І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдїте собі, служіте Господеві, як мовляли!
32
І вівцї ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідїть а мене благословіть!
33
І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землї;
бо казали: Пропадемо всї!
34
І позабирали люде тїста свої ще до закису, дїжї свої поввязували в одїж їх по заплїчу в їх.
35
І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати.
36
І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян.
37
І мандрували сини Ізрайлеві од Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дїтви.
38
І мішаного народу много знялось із ними, й вівцї, і товар, дуже багацько скотини.
39
І понапекали палениць опрісноків із тїста, що позабірали з Египту;
бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили.
40
Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египтї було чотирі ста і трийцять год.
41
І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землї.
42
Сьвяткова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землї.
Се ж то й єсть ніч сьвяткована Господеві про всї сини Ізрайлеві в роди і роди їх.
43
І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Нїякий чужениця щоб не їв паски.
44
Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її.
45
Заволока ж і наймит нехай не їсть її.
46
Ув одній хатї їсти меться;
не виносити меш нїчогісїнько з мясива геть із хати анї кісточки не переломиш із його.
47
Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього.
48
А як пробувати ме заволока з тобою та схоче сьвяткувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин.
Усякий же необрізаний не їсти ме її.
49
Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволїкся до вас.
50
Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові;
так і вчинили вони.
51
І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землї Египецької з потугою їх.