1
І рече Господь Мойсейові:
2
Посьвяти менї всї первеньцї, первородних з усякої утроби між синами Ізрайлевими, і в людини, і скотини: мої вони будуть.
3
І промовив Мойсей до людей: Памятайте день сей, которого виходите з Египту, із невольницького дому, рукою бо потужною вивів Господь вас ізвідсї;
не їжте заквашеного хлїба.
4
В сей день вас виведено в місяцї Абиб*.
5
І станеться, як уведе тебе Господь у землю Канаанську, Гетійську, Аморійську, Гевійську, Ебусійську, що нею клявся батькам твоїм оддати тобі, в землю текучу молоком та медом, тодї служити меш службу сю в місяцї сьому.
6
Сїм день їсти меш опрісноки, а семого дня сьвято Господеві.
7
Опрісноки їсти меш сїм день, і не буде видко в тебе квашеного, і не буде видко в тебе заквасу по всїх займищах твоїх.
8
І будеш оповідувати дїтям твоїм так: Се за те, що сотворив Господь менї, як вийшов я з Египту.
9
І буде се в тебе знаменнєм на руцї твоїй і споминкою між очима в тебе, про те щоб закон Господень був ув устах твоїх: рукою бо міцною вивів тебе Господь із Египту.
10
І допильновувати меш установи сієї знаного часу від року до року.
11
І як приведе тебе Господь у Канаан землю, як він клявсь тобі й батькам твоїм, та й оддасть її тобі,
12
Вилучати меш тодї всякого первеньця з утроби Господеві, і всякого первачка в скотини, яка в тебе єсть.
Первеньцї мусять бути про Господа.
13
Всяке ж осля первачка викуповувати меш ягням;
коли ж не викупиш, дак мусиш зламати шию йому.
Усякого ж первеньця людського викуповувати мусиш.
14
І станеться, що як поспитає син твій кажучи: Що воно таке?
казати меш йому: Рукою потужною вивів нас Господь з Египту, із дому невольницького.
15
І як затявся Фараон одпустити нас, дак побив Господь усї первенцї в землї Египецькій, і первеньця в людини й первака в скотини;
тим і я приношу на жертву Господеві всї первеньцї самчики, а всї первеньцї із моїх синів викуповую.
16
І мусить воно бути знаменнєм на руцї в тебе і повяззю проміж очима твоїми;
рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землї.
17
І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землї Филистимської, хоч вона й близька;
бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет.
18
І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського.
І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землї Египецької.
19
І забрав Мойсей костї Йосифові з собою;
бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви костї мої звідсї з собою.
20
І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу.
21
Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі.
22
Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.