- 1
- Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
- 2
- Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком.
Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний.
Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
- 3
- Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.
- 4
- Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі;
лицярі над лицарями згинули в Червонім,
- 5
- Глибиня їх повкривала по всї вічні роки;
мов каміннє потонули у морю глибокім.
- 6
- Господе!
твоя правиця вславилась в потузї;
Господе!
твоя десниця ворога згубила.
- 7
- Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
- 8
- Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
- 9
- Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну;
попаюю здобич, буде міч мій царювати.
- 10
- Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
- 11
- Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
- 12
- Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
- 13
- Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
- 14
- Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
- 15
- Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
- 16
- Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає!
Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
- 17
- Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
- 18
- Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
- 19
- Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
- 20
- І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
- 21
- Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
- 22
- І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.
- 23
- І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
- 24
- І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
- 25
- І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода.
Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.
- 26
- І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.
- 27
- І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм.
І отаборились там понад водою.
|