1
І рече Господь Мойсейові: Ійди, здіймайсь ізвідсї, ти й люде, що ведеш з Египецької землї в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ізаакові і Яковові, глаголючи: Насїнню твойму оддам її.
2
І пошлю перед тобою ангела та й повиганяю Канааніїв, Аморіїв, і Хетіїв, і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв.
3
Ійди в землю, де тече молоко і мід;
сам бо не пійду серед вас, тим що ви запеклий народ, дак щоб не вигубити менї вас в дорозї.
4
І почули люде се гірке слово, та й засуміли, і нїхто не надївав своїх окрас.
5
Рече бо Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих: Ви народ запеклий;
коли б ійшов я одну тілько минуту проміж вами, дак вигубив би вас.
Оце ж поздіймайте свої окраси з себе, я ж знаю, що чинити му з вами.
6
І позривали сини Ізрайлеві свої окраси з себе почавши від Гореб гори.
7
Мойсей же взяв намета й напяв його за кошем, оддалеки від коша, та й назвав його соборним наметом.
І сталося, кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за кошем.
8
І сталось, як виходив Мойсей з намету, вставали всї люде, і стояло кожне коло входу у свій намет і дививсь всьлід Мойсейові, аж покіль увійде він у намет.
9
А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом.
10
І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет.
11
І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком;
і вертався він до коша.
Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.
12
І рече Мойсей Господеві: Дивись, глаголав єси менї: Веди люд сей, та не сповістив мене, кого посилаєш зо мною.
Ти ж глаголав: Знаю тебе на імя, та ще й ласку знайшов єси в очах моїх.
13
Оце ж, коли знайшов я ласку в очах твоїх, дак дай менї взнати дороги твої, щоб пізнав тебе, та й знайшов ласку в очах твоїх, та зглянься й на те, що се люде твої!
14
І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.
15
І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти.
16
Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої?
Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лицї?
17
І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю;
бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе.
18
І рече він: Покажи ж менї славу твою!
19
І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою;
і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись.
І рече:
20
Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.
21
І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї:
22
І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду.
23
А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.