1
І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?
2
І промовив до його Господь: Що се в руцї у тебе?
І каже він: Палиця.
3
І глаголе: Кинь її на землю.
І кинув її на землю, і стала змієм.
І відбіг Мойсей від його.
4
І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста.
І просьтяг руку і узяв його за хвоста.
І стала палиця в руцї в його:
5
Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів.
6
Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі.
І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побілїла від прокази, як снїг.
7
І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі.
І засунув він знов руку за пазуху свою;
і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тїло його.
8
І станеться коли не піймуть віри тобі, анї послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого.
9
І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолї.
10
І каже Мойсей Господеві: Ой Господе!
Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму.
Нї!
покволий у мові й тугоязикий.
11
І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові?
Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого?
Хиба не я, Господь?
12
Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.
13
І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла.
14
І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти?
І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму.
15
І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити.
16
І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.
17
І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення.
18
І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тестя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египтї, та побачу, чи вони ще живі.
І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром.
19
І рече Господь Мойсейові в Мидіян землї: Ійди, вертайсь у Египет;
повмірали бо всї, що шукали душі твоєї.
20
І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет.
І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою.
21
І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усї ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном.
Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей.
22
Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.
23
І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї.
Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.
24
І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.
25
І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.
26
І відійшов геть від його.
Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.
27
І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові.
І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.
28
І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.
29
І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.
30
І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.
31
І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.