1
І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!
2
Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.
3
І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.
4
І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.
5
І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.
6
І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.
7
Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.
8
І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.
9
І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.
10
І каже той: Завтра.
І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.
11
І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.
12
І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.
13
І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.
14
І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.
15
І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.
16
І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.
17
І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину;
увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.
18
Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли.
І насїли комарі на людей і на скотину.
19
І промовили тодї чарівники: Се Божий палець!
І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.
20
І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.
21
Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.
22
І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.
23
І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми.
Завтра ж буде знаменнє се.
24
І сотворив так Господь.
І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.
25
І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.
26
І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому.
Нї!
Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.
27
А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.
28
І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте!
Помолїтесь і за мене!
29
І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра.
Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.
30
І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.
31
І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.
32
Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.