1
І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.
2
Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх,
3
Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на конї, на осли, на верблюди, на воли і на вівцї повітрєм тяжким вельми.
4
І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського нї одно.
5
І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні.
6
І вчинив Господь сю річ назавтра враньцї, і полїг увесь Египецький скот;
між скотом же в синів Ізрайлевих не пало нї одно.
7
І послав Фараон, аж ось між усїм скотом у синів Ізрайлевих не пало нї одно.
Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей.
8
І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жменї сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його.
9
І постане вона по всїй землї Египецькій порохом і понариває на людях і на скотинї чираки, що від гною прорвуться по всїй землї Египецькій.
10
І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба;
і понаривало чиряки струпи на людинї й на скотинї.
11
І не здолїли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки;
обкинуло бо чиряками чарівників і всїх Египтян.
12
Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові.
13
І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.
14
Сего бо разу нашлю всї муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нїкого як я на всїй землї.
15
Нинї бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землї.
16
Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всїй землї.
17
Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх?
18
Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египтї з того дня, як сотворено його, та й по сей день.
19
Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полї.
На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полї і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть.
20
Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелїв своїм рабам втїкати з усїєю скотиною до домівок своїх.
21
А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях.
22
І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всїй землї Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землї.
23
І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землї, і дощував Господь грядом по всїй землї Египецькій.
24
І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом;
гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египтї з того часу, як постали люде в йому.
25
І побило грядом по всїй землї Египецькій усе, що було в полї, й людину й скотину, й всяку траву в полї побило грядом, і всї дерева на полях потрощив гряд.
26
Тільки в Гозен землї, де були сини Ізрайлеві, не було гряду.
27
І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я.
Господь праведен, я ж і люде мої ледачі.
28
Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду;
я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки.
29
І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня.
30
Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа.
31
А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався.
32
Пшениця ж і жито не побиті;
бо ще не дорослї.
33
І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа;
і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю.
34
Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його.
35
І закаменїло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.