1
І надійшло до мене слово Господнє, таке:
2
Сину чоловічий!
ти живеш серед неслухняного дому;
вони мають очі, щоб убачати, та не бачать, мають уші, щоб чувати, та не чують;
бо вони дом ворохобний.
3
Ти же, сину чоловічий, наготов собі потрібне до переносин, та й переносися серед ясного дня перед їх очима, й перенесешся перед очима в їх із твоєї осади на друге місце.
Може їм одкриються очі, хоч вони дом упрямий;
4
Виноси ж твою знадобу, потрібну до мандрівки, в день перед очима в їх, сам же вийдеш перед очима в їх увечорі тим робом, як се виходять ті, що переносяться.
5
Перед очима в їх проламли собі отвір у стїнї, та й виносися тою проломиною.
6
Перед очима в їх виноси знадобу на плечах;
виноси ж у потемках, закривши собі вид і не позираючи на країну;
я бо поставив тебе знаком домові Ізрайлевому.
7
І вчинив я так, як менї заповідано: знадобу мою, потрібну до переносин, повиносив у день, а ввечорі пробрав собі рукою дїру в стїнї, винїс клунок у потемках та й взяв на плечі перед їх очима.
8
Уранцї ж надійшло слово Господнє до мене:
9
Сину чоловічий!
чи ж не буде питати тебе дом Ізраїля, той дом неслухняний: Що се ти робиш?
10
Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Ерусалимського й про ввесь дом Ізраїля, що там живе.
11
Скажи: Я - знамено пророче вам.
Як я вчинив, так станеться з ними, - в чужину, в неволю пійдуть вони.
12
І володарь посеред них візьме клунок на плечі та й вийде потемки.
Проломлять мур, щоб його виправити;
він затулить собі вид, так що не бачити ме очима землї сієї.
13
І розложу на него сїть мою, і спіймається він у волок мій, і одведу його в Вавилон, у Халдейську землю;
та він її не буде бачити, й умре там.
14
А всїх, що навкруги його, помочників його й усе військо його, порозвіваю на всї вітри, а позад їх добуду меча.
15
І взнають, що я - Господь, як розсїю їх проміж народами й порозвіваю їх по всїх землях.
16
І збережу небагато з них од меча, голоднечі й мору, щоб вони розповідали про всї гидоти свої промїж народами, куди позаходять, і всї зрозуміли, що я, - Господь (справедливий).
17
І надійшло до мене слово Господнє:
18
Сину чоловічий!
їж хлїб твій з трівогою, й воду твою пий, дрожучи й сумуючи,
19
Та говори й до люду землї: Так каже Господь Бог про Ерусалимські осадники й про землю Ізраїля: Хлїб свій їсти муть вони у смутку й воду свою пити муть у журбі, земля бо їх перестане давати вроджай свій за неправедностї всїх осадників своїх.
20
І городи, нинї людні, обезлюдїють, і земля зробиться пустинею, і взнаєте ви, що я - Господь.
21
І надійшло до мене слово Господнє:
22
Сину чоловічий!
що се в вас, ув Ізраїль-землї за поговірка: Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним?
23
Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Положу кінець сїй примовцї, і не буде вже тієї приговірки в Ізраїлї: проте скажи їм: Близький час і справдиться всяке видиво пророче.
24
Бо вже в дому Ізрайлевому не буде марним нїяке видїннє пророче й нї одно віщуваннє не покажеться ложним.
25
Бо се я, Господь, буду говорити й яке слово нї проречу, воно справдиться, та й не буде проволоки;
таки за ваших днїв, ти доме упрямий, виречу слово, й зараз спевню його, говорить Господь Бог.
26
І надійшло до мене слово Господнє:
27
Сину чоловічий!
Ось, дом Ізраїля говорить: Пророче видиво, що він бачить, станеться хиба в далекому часї;
він пророкує про далекі часи.
28
Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде проволочки нї єдиному слову мойму;
слово, що виповім, справдиться, говорить Господь.