1
І надійшло до мене слово Господнє:
2
Чого ви в землї Ізраїлській повторяєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грони, а в дїтей на зубах оскома?
3
Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не будуть уже більш тої приповідки в Ізраїлї повторяти.
4
Ось бо, всї душі - мої, чи душа батькова чи душа синова, - мої вони.
Котора душа провинить, тота й умре.
5
Хто праведен і творить суд і справедливість,
6
На горах жертівнього мясива не їсть і очей до ідолів у дому Ізрайлевому не зводить, жени свого ближнього не поганить та й до своєї жінки в часї її нечистоти не пригортається;
7
Нїкого не тїснить;
застав свойму довжникові вертає;
нїякого насилування не чинить;
свого хлїба голодному подає й нагого одїжжю вкриває;
8
На лихву не позичає й приросту не бере;
від ледарства руку свою далеко держить і в справах між чоловіком а чоловіком суд справедливий вирікає;
9
Хто ходить у заповідях моїх і постанов моїх щиро додержує, - той прав, і певно буде жити, говорить Господь Бог.
10
Як же появить сина розбишаку, що проливає кров і чинить се або те,
11
Чого батько не чинив: їсть мясиво жертівне на горах і жену свого ближнього поганить;
12
Нуждаря і вбогого тїснить;
насилу видирає;
заставу не вертає й зводить очі до ідолів;
коїть гидоти;
13
Позичає на лихву й бере приріст, - чи ж такому жити?
Нї, він не буде жити.
Хто всї цї мерзоти коїть, такому напевно буде за кару смерть;
кров його на йому буде.
14
Коли ж хто появить сина, й син бачить всї переступи батькові, сам же їх не чинить,
15
На горах жертовного не їсть, до ідолів, що в Ізраїлї, не знімає очей своїх;
жени ближнього свого не поганить;
16
Другого не тїснить, заставу не бере й насилу не видирає;
подає голодному хлїба свого й вкриває нагого одїжжю;
17
Держить руку свою далеко від кривди, не бере лихви й користї;
певнить мої прикази та й ходить дорогою заповідей моїх, - такий не вмре за батьківські провини;
нї, він буде жити.
18
Батько ж його, за те що безсердечно тїснив, рабував брата свого, та чинив усяке лихо посеред земляків своїх, - він мусить умерти за свою провину.
19
Ви скажете: Чом же не переносить син кари за провини батькові?
Тим, що син поступає по закону й по правдї, усї мої заповідання певнить і їх додержує, - тим він і жити ме.
20
Та душа, що грішить, та й вмерти мусить.
Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової.
Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.
21
Ба й безбожник, як одвернеться од усїх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всї мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливостї, буде жити, не вмре.
22
Усї проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому;
по своїй праведностї, що буде чинити, він жити буде.
23
Хиба ж менї безбожникова смерть люба, говорить Господь, - а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив?
24
Коли ж би праведник одступив од своєї праведностї і жив неправедно, та коїв усї ті гидоти, що беззаконник творить, то - чи ж йому жити?
Нї, не спогадаються йому всї його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти.
25
Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, - то послухай, ти, доме Ізраїля!
Чи то ж моя путь несправедлива?
Чи скорше не ваші дороги неправедні?
26
Та ж коли праведник відступає од своєї праведностї і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив.
27
Коли ж безбожник навертається од безбожностї своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя.
28
Він нарозумився і відвернувсь од усїх своїх ледачих учинків;
тим і зостанеться живим, не вмре.
29
Та й ще сьміє дом Ізраїля говорити: Не по правдї чинить Господь!
Чи справдї ж бо мої путї несправедливі?
чи ж то не ваші дороги неправедні?
30
Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог;
покайтеся ж і відвернїтеся від усїх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою.
31
Повідкидайте від себе всї гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий;
а тодї чого ж би вам умірати, доме Ізраїля?
32
Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог;
обернїтеся ж і жийте!