1
Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
2
Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати!
Між левами розлягалась, левчуків пестила.
3
І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
4
І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
5
І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
6
І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
7
І опоганював вдовицї, й міста пустошив;
і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
8
Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
9
І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського;
заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
10
Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою;
була вроджайна, повна віття, від достатку води.
11
І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів;
і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
12
Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її;
повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її;
огонь пожер їх.
13
А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
14
І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські.
Оце та жалібна пісня, - вона й полишиться нею на плач.