- 1
- Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
- 2
- Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати!
Між левами розлягалась, левчуків пестила.
- 3
- І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
- 4
- І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
- 5
- І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
- 6
- І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
- 7
- І опоганював вдовицї, й міста пустошив;
і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
- 8
- Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
- 9
- І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського;
заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
- 10
- Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою;
була вроджайна, повна віття, від достатку води.
- 11
- І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів;
і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
- 12
- Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її;
повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її;
огонь пожер їх.
- 13
- А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
- 14
- І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські.
Оце та жалібна пісня, - вона й полишиться нею на плач.
|