1
Оттакий був появ подобини слави Господньої.
Побачивши її, впав я на лице своє, а відтак почув голос говорючого, й сказав він менї: Сину людський!
стань на ноги твої, я бо говорити му з тобою.
2
І як він се казав менї, ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, й я чув говорючого до мене.
3
І сказав він до мене: Сину чоловічий!
ось я посилаю тебе до синів Ізрайлевих, до того люду непокірливого, що відступили від мене;
вони й їх отцї - се зрадники передо мною аж по сей день.
4
Се сини з безстидним лицем і запеклим серцем, - до них я тебе посилаю, й скажеш їм: Так говорить Господь Бог:
5
Чи слухати муть вони, чи не слухати муть - се бо дом упрямий - та нехай знають, що був пророк між ними.
6
Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх і не страхайся мови їх, як вони бодяками й тернинами до тебе будуть, і тобі доведеться жити між скорпіонами, - не лякайся мови їх і не страхайся виду їх;
вони бо дом упрямий;
7
Говори їм слова мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, вони бо непокірливі.
8
Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я тобі буду говорити;
не впирайся, як той дом упрямий.
Ось, отвори рота та й з'їж, що я дам тобі.
9
Я глянув, аже се рука, простягнута до мене, а в руцї - книговий звоєць.
10
І розгорнув його він передо мною, й ось, звиток той пописаний з лиця, й з вивороту;
а написано на йому: жалощі, зітханнє, й горе.