Єзекiїль (KUL) - Голова 20

1: Сьомого року, в пятому місяцї, в десятий день місяця, з'явились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.
2: І надійшло до мене слово Господнє, таке:
3: Сину чоловічий!
промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене?
Так вірно, як я живу, не дам вам відповідї, говорить Господь Бог.
4: Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:
5: Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я - Господь, Бог ваш!
6: Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледїв про них, - в землю, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,
7: Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я - Господь, Бог ваш!
8: Та вони встали проти мене, й не схотїли слухати мене;
нїхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких.
І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред землї Египецької.
9: Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землї Египецької.
10: І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню,
11: І дав їм заповідї мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.
12: Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я - Господь, которий їх осьвящує.
13: Та дом Ізраїля став опір проти мене в пустинї: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали;
і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустинї і їх вигубити.
14: Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.
15: Тим то зняв я руку мою проти них у пустинї та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, - у землю, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, -
16: За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх.
17: Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустинї.
18: І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.
19: Я бо - Господь, Бог ваш: ходїть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певнїте.
20: І держіте суботи мої сьвято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я - Господь, Бог ваш.
21: Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали;
не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої.
Тим то сказав я собі: ізжену на них гнїв мій, вичерпаю на них досаду мою в пустинї.
22: Та й знов з'упинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів.
23: Та все ж таки підняв я у пустинї руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсїваю по землях.
24: За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповідї відкинули;
мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх.
25: От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими;
26: І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я - Господь.
27: Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись менї:
28: Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм надїлити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні менї приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні.
29: І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите?
Тим і досї зветься вона Бама.
30: Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх?
31: Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що дїти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всїма ідолами вашими по сей день, - та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля?
32: А те, що в вас на думцї, певно нїколи не станеться.
Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем.
33: Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї.
34: І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсївано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду,
35: І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця;
36: Як судивсь я у Египецькій пустинї з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог.
37: І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого.
38: І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних менї;
повиводжу їх із землї пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть;
і взнаєте, що я - Господь.
39: А ви, доме Ізрайлїв, говорить Господь Бог, ійдїть собі та й кадїть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, - але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви менї та й бовванам вашим.
40: Бо на сьвятій горі моїй, на гірній висотї Ізраїлській, говорить Господь, - он-де менї служити ме ввесь дом Ізраїля - ввесь, скілько його на землї;
там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими сьвятими дарами вашими.
41: Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсївані, й буду вами сьвято шанований перед очима народів.
42: І взнаєте, що я - Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся надїлити батькам вашим.
43: І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.
44: І зрозумієте, що я - Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог.
45: І надійшло до мене слово Господнє:
46: Сину чоловічий!
оберни лице на дорогу к' полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти лїса полуденнього степу.
47: І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе.
Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі.
48: І всяке тїло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне.
49: І кликнув я: Ой Господи Боже!
вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?