1
І надійшло до мене слово Господнє:
2
Ти ж, сину чоловічий, чи хочеш судити, судити город кріваво провинний?
Оце ж виткни їм всї гидоти їх.
3
І промов: Так говорить Господь Бог: О городе, що проливав єси кров серед себе, щоб навести на себе годину свою, і робив собі ідоли, щоб опоганити себе!
4
Через ту кров, що проливав єси, ти набрався гріха, а через ідоли, що наробив собі, опоганився;
і наближив єси днї твої, і дойшов єси до години твоєї.
Тим то я подам тебе на посьміх усїм народам, на поругу всїм землям.
5
Близькі й далекі будуть насьміхатись із тебе, що опоганив єси імя твоє, а прославив себе бутою.
6
Ось, старшини Ізраїлські в тобі, кожен по силам своїм, проливали кров.
7
Батька і матїр зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнїтають у тобі.
8
Мої сьвятинї ти маловажиш, а мої суботи нарушуєш.
9
Люде, що обвинувачують на проливаннє крові, жиють у тобі;
по горах твоїх їдять мясиво (приношене ідолам у жертву), посеред тебе коять ледарство.
10
Сором батьків розкривають у тобі, нечисту в кровотечі насилують у тебе.
11
Той чинить гидке з жінкою ближнього свого, той опоганює невістку свою, а той обезчесчує сестру свою, дочку батька свого.
12
У тобі беруть підкуп і проливають кров;
ти береш лихву й прирости й грабуєш насильно користь собі з ближнього твого, мене ж забув єси, говорить Господь Бог.
13
Я аж сплеснув руками з гнїву на захланність твою, що така явна в тобі, та на кріваві провини, що дїються в тебе.
14
Чи видержить же серце твоє, чи будуть досить кріпкі руки (сили) в тебе тодї, як я почну мою роботу проти тебе?
Я, Господь, сказав се й справджу.
15
Бо розсїю тебе проміж народи, й розвію тебе по чужих землях, і зроблю конець мерзотам твоїм посеред тебе.
16
І зробиш сам себе гидким в очах народів, і зрозумієш, що я - Господь.
17
І надійшло до мене слово Господнє:
18
Сину чоловічий!
дом Ізраїля зробився в очах у мене жужелицею;
всї вони - мідь, цина, залїзо й олово в печі;
жужелицею з срібла поробились.
19
Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що ви всї поробились жужелицею, позбіраю вас в Ерусалим.
20
Так само, як у піч кладуть срібло й мідь і залїзо й олово й цину вкупі, щоб роздувати на них огонь і їх розтопити, так і я позбіраю вас у гнїву мойму й у досадї моїй та й розплавлю вас.
21
Я позбіраю вас і подую на вас огнем досади моєї та й розтоплю посеред його.
22
Як плавлять срібло в плавильній печі, так і ви розплавитесь посеред його, й зрозумієте, що я, Господь, вилив на вас досаду мою.
23
І надійшло слово Господнє до мене, таке:
24
Сину чоловічий!
промов до него: Ти - земля нечиста, тим і не скроплена дощем в годину гнїву.
25
Пророки в їй змовились;
як леви рикають, роздирають здобичу;
пожерають душі, забирають майно й дорогі речі, намножують у йому вдовиць.
26
Сьвященники його ломлять мій закон й поганять сьвятинї мої;
не відрізняють вони сьвятого від несьвятого, й не розбірають, що нечисте, а що чисте, а від субот моїх одвернули очі свої, і я в погордї в них.
27
Князї його, наче хижі вовки, пориваючі здобичу свою, проливають кров, затрачують душі, щоб тілько придбати собі наживу.
28
Пророки ж його замазують усе глиною, вбачають пусте та віщують свої видумки, говорячи: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив того.
29
Прості люде пригнїтають одно одного, ограбують і тиснуть злиденного, а приходня придавлюють без усякого права.
30
І шукав я між ними такого, щоб поставив себе стїною, і став проти мене в проломинї за сесю землю, щоб я не погубив її, та не знайшов.
31
Оце ж вилию на них досаду мою, огнем лютостї моєї вигублю їх, поступки їх поверну на голову їм, говорить Господь Бог.