1
І надійшло слово Господнє до мене в девятому роцї, у десятому місяцї, на девятий день місяця - таке:
2
Сину чоловічий!
запиши собі число сього дня, сього самого дня;
сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим.
3
І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води;
4
Повкладай в його шматки мясива, що найлучші куснї, - стегна й лопатки з усїма їх здоровенними кістками, -
5
Набери їх із добірних овець - та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і костї розваряться.
6
Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту!
горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його!
шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу.
7
Бо пролита ним кров і досі посеред него;
на голій скелї вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом.
8
Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелї, щоб вона не прикрилась.
9
Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному!
з його накладу я величезну купу.
10
Додавай підпалу, роздувай огонь;
виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й костї порозпадаються.
11
Тодї постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла.
12
Та шкода тяжкої працї!
груба ржа не зійде з його;
і в огнї полишиться на йому ржа його.
13
В нечистотї твоїй стільки поганї, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста;
од нечистї твоєї ти й далїй не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі!
14
Я, Господь, я говорю се;
воно прийде, я вчиню так;
нїчого з того не зміню;
не буде в мене пощади, не буде помилування.
По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог.
15
І надійшло до мене слово Господнє:
16
Сину чоловічий!
ось я возьму в тебе втїху очей твоїх через недугу;
та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз;
17
Мовчки зітхай, звичайного голосїння по мертвих не справляй;
обвивай собі завивало, вбувай ноги в твою обуву, не закривай бороди та й не їж від чужих (старечого) хлїба.
18
І говорив я про се вранцї до люду, увечорі ж умерла жінка моя;
а назавтра чинив я, як менї заповідано.
19
І питали в мене люде: Чи то ж нам не скажеш, що воно має значити, що ти так робиш?
20
А я відказав їм: До мене надійшло слово Господнє, таке:
21
Скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, я передаю на опоганеннє сьвятиню мою, - сесю опору сили вашої, роскіш очей ваших і одраду душі вашої, а сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть од меча.
22
А ви чинити мете так, як я вчинив тепер: не будете закривати бороди й хлїба од чужих не будете їсти;
23
Обвивала ваші остануть на головах у вас і обува ваша - на ногах ваших;
не будете побиватись і плакати а осторопієте перед гріхами вашими й одно перед одним будете стогнати.
24
І буде вам Езекиїл знаком пророчим, бо так само, як він чинив, чинити мете й ви;
а як те все станеться, зрозумієте, що я - Господь Бог.
25
Що ж до тебе, сину чоловічий, то в той день, як уйму їм окрасу слави їх, радощі очей їх, і відраду душі їх, - їх синів і дочки їх, -
26
Того дня прийде до тебе звідти такий, що врятуєсь, щоб принести вістку в уші твої.
27
Того дня одверзуться уста твої разом із устами втїкача того, й станеш (уже сьміливо) говорити, й не будеш уже мовчати, та й станешся їм ознакою, щоб зрозуміли, що я - Господь.