1
У в одинайцятому ж роцї, на первий день первого місяця надійшло до мене слово Господнє:
2
Сину чоловічий!
за те, що Тир гукав про Ерусалим: Ага!
поламано брами народів!
До мене тепер вони обертаються;
я насичуся, бо він став пусткою, -
3
За те, так говорить Господь Бог: Встаю я на тебе, Тире, й наведу многі народи на тебе, наче б море підняло филї свої.
4
Збурять вони Тирові мури й повалять башти його;
й вимету порох із його, й зроблю його голою скелею.
5
Стане він хиба місцем, де рибалки свої неводи будуть серед моря розстилати;
се бо я сказав так, говорить Господь Бог, і станеться він лупом народів.
6
Дочки ж його, що в тій землї, повбиває меч, і зрозуміють, що я - Господь.
7
Так бо говорить Господь Бог: Ось, я нашлю од півночі Навуходонозора, царя Вавилонського, царя над царями, проти Тиру з кіньми й колесницями й їздецями та з цїлим роєм народів.
8
Він вирубає мечем дочерні міста твої, побудує проти тебе облягові башти, насипле вал кругом тебе й поставить щити проти тебе;
9
А до мурів твоїх прикотить тарани й порозвалює сокирами башти твої.
10
Від роїв коней його покриють тебе порохи, від стуку їздецїв і коліс і колесниць тремтїти муть мури твої, як він входити ме в ворота твої, так як уходиться в опанований город.
11
Кінськими копитами повитоптує улицї твої, повбиває мечем людей твоїх, і повалить на землю памятники сили твоєї.
12
І порозхапують скарби твої, пожакують склади товарів твоїх, порозвалюють мури твої, порозбивають пишні будинки твої, й повкидають у море каміннє з них і сволоки, ба й румовища твої.
13
І зроблю конець гомонові пісень твоїх, і голосу цитер твоїх не буде вже чути.
14
І зроблю тебе голою скелею, будеш порожним місцем про рибалок до розстилання неводів їх: не будеш уже наново відбудований, я бо, Господь, сказав так, говорить Господь Бог.
15
Так говорить Господь Бог Тирові: Хиба ж од гуку розпаду твого, від стогнання ранених, коли посеред тебе лютувати ме побій, не потрясуться (сусїдні) острови?
16
І посходять усї князї морські з престолів своїх, і поскидають із себе царські плащі свої, й поздіймають мережану одїж свою, та й повдягаються в дрожаннє;
посїдають на долівцї, й що хвилї будуть здрогатись та торопіти зза тебе.
17
І голосити муть про тебе, й промовляти про тебе: Як се ти повалився, ти, що винирнув із моря, ти, славний городе, потужен на морі, - сам ти й осадники твої, - ти, що всї поморяне тремтїли від тебе!
18
Тепер, в часї упаду твого, задрожали острови, поторопіли острови морські од погибелї твоєї.
19
Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе безлюдним городом, таким як ті міста, що стоять пустками;
як напущу на тебе повідь, як покриють тебе великі води,
20
Тодї зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що колись були, й зложу тебе в преисподнях земних, у вічних пустинях проміж тими, що посходили в яму, щоб нїколи вже тебе не оселено, а на землї живих явлю мою славу.
21
О, страшно спустошу тебе, й не стане тебе;
шукати муть тебе, та не знайдуть по віки, говорить Господь Бог.