1
І сказав до мене: Сину чоловічий!
з'їж, що перед тобою, з'їж оцей звиток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих.
2
Тодї отворив я уста, а він дав менї з'їсти той звиток;
3
І сказав менї: Сину чоловічий!
нагодуй черево твоє, й засити утробу твою сим звитком, що передаю тобі.
І я з'їв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід.
4
І сказав менї: Сину чоловічий!
встань та й іди до Ізрайлевого дому, й говори до них моїми словами;
5
Посилаю бо тебе не до народу з темною мовою й незрозумілим язиком, а до Ізрайлевого дому, -
6
Не до многих народів із темною мовою й незрозумілим язиком, що слів його ти не второпав би;
хоч як би я й до тих послав тебе, то вони б тебе послухали;
7
Дом же Ізрайлїв не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дом Ізрайлїв твердолобий і запеклого серця.
8
Ось, я вчинив твоє лице твердшим, як їх лиця, і твого лоба твердшим, як їх лоби.
9
Як диямант, що твердий над камінь, вчинив я твоє чоло;
не бійся їх і не лякайся перед лицем їх, хоч вони дом ворохобний.
10
І сказав дальше до мене: Сину чоловічий!
усї слова мої, що говорити му тобі, прийми до серця й вислухай ушима твоїми;
11
Оце ж ійди до вигнанників, до земляків твоїх, та й говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог!
чи будуть вони слухати, чи не будуть.
12
І підняв мене дух у гору, й чув я позад себе голос, наче гуку громового: Благословенна велич Господня, (рушаюча) з місця свого!
13
І шум од крил у животин, що торкались одно об одно, й гуркіт од коліс коло них і гук голосного грому.
14
Отже дух підняв та й узяв мене й ішов я, сумуючи в тревозї серця мого, а рука Господня вагонїла на менї.
15
І прибув я так до переселенцїв у Тель-Абиб, і осїв там, де вони жили, та й провів між ними сїм день, у безтямі.
16
А по семи днях надійшло до мене слово Господнє:
17
Сину чоловічий!
я поставив тебе сторожем дому Ізрайлевого, й ти будеш дослуховатись слів із уст моїх і врозумляти їх від мене.
18
Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх.
19
Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожностї своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою.
20
І коли праведник одступить од праведностї своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, - то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, - від тебе ж буду я доправлятись крові його.
21
Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою.
22
І була там на менї рука Господня, і він сказав менї: Устань, ійди в поле, а там буду говорити з тобою.
23
І рушив я та й пійшов у поле, і ось, стояла там велич Господня, - така велич, яку бачив я на річцї Хеварі, і я впав на лице своє.
24
І ввійшов дух у мене, й поставив мене на ноги, й він говорив ізо мною та й сказав менї: Ійди та заприся в домівцї твоїй.
25
І ось, ти сину чоловічий, на тебе наложять поворози, і звяжуть тебе ними, й ти не будеш нї виходити нї ввіходити.
26
І прилїплю язика тобі до гортанї, і занїмієш та й не будеш їм дорікати, вони бо - дом ворохобний.
27
А як я схочу говорити з тобою, тодї відчиню уста тобі, й будеш говорити до них: Так говорить Господь Бог!
Хто схоче слухати, - слухай, а хто не схоче слухати, нехай не слухає;
вони ж бо дом непокірливий.