1
О динайцятого року, в трейтьому місяцї, на первий день місяця, надійшло до мене слово Господнє:
2
Сину чоловічий!
промов до Фараона, царя Египецького, й до його народу: Кому робиш ти себе рівнею в великостї своїй?
3
Ось, Ассур був, мов кедр на Ливанї з прегарним гіллєм і густим листом та високого росту;
вершок його сягав у гору серед густого галуззя.
4
Води ростили його, глибина підіймала його;
річки її обливали коріннє його, а проточини її простягались до всїх дерев на поділлї.
5
Тим і сягала висота його понад усї дерева польові, й гілля було на йому много, й галуззє його росло що-раз довше задля достатку вод, і воно розросталось.
6
Між гіллєм його кублилось всяке птаство піднебесне, під віттєм його виводили дїтей всякі зьвірі польні, під тїнню його жили всякі многолїчні народи.
7
Він пишався висотою своєю та довготою галуззя свого, бо корінь його розростався при великих водах.
8
Не затемняли його кедри в Божому садї;
не досягали гілля його кипариси, й каштани не досягали величиною віття його, нї одно дерево в садї Божому не могло рівнятись із ним красотою своєю.
9
Я вкрасив його густим віттєм, так що всї дерева Едемські в садї Божому завидували йому.
10
Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що він знявся високо зростом і вершок його вибуяв угору посеред віття, та серце його згордїло величчю своєю, -
11
За те подам його на поталу потужному між народами, нехай з ним чинить що схоче;
за проступки його я відкинув його.
12
І зрубають його чужоземцї, найлютїйші зпроміж народів, та й повалять його;
по горах і по долинах лежати ме віттє його, й гіллє його буде валятись, поторощене, по байраках у країнї, а всї народи землї вирушать зпід тїнї в него, та й покинуть його.
13
Від тепер буде хиба на обламках із него сїдати птаство піднебесне, а всяке польове зьвіррє топтати ме гіллє його;
14
Щоб нїякі дерева при водї не величались високим своїм зростом і не сягали вершками своїми понад густе гіллє, та щоб до них задля їх висоти не прилягали инші дерева, що ссуть воду;
всїх бо їх призначено на смерть, у преисподню країну разом із синами людськими, що посходили в яму.
15
Так говорить Господь Бог: Того дня, як він ізступить у яму, наведу я плач по нему, запру глибінь, застановлю ріки, здержу великі води, з'одягну в смуток по нему Ливан-гору, а всї польові дерева попадуть у тугу по йому.
16
Гуком його впаду наведу перестрах на народи, як стручу його в преисподню, до тих, що посходили в яму, й зрадїють у тій глибинї всї дерева Едемські, вибрані й що найкрасшi дерева Ливанські, всї що ссали воду;
17
Бо й вони пійдуть із ним у преисподню, до тих, що мечем побиті, та й приятелї його зпроміж народів, що жили під тїнню в його.
18
Которому ізміж дерев Едемських хотїв ти рівнею бути в славі й величностї?
Та тепер ти рівно з другими Едемськими деревами будеш стручений в преисподню, й лежати меш серед необрізаних між посїченими мечем.
Ось, се Фараон і вся безлїч народу його, говорить Господь Бог.