1
Спочила ж на менї рука Господня, й вивів мене Господь в дусї та й з'упинив мене посеред поля, і було там повно кістяків.
2
І обвів мене навкруги, й оце лежало їх дуже багато по полі, а всї були дуже сухі.
3
І промовив до мене: Сину чоловічий!
чи сї костї ожиють?
А я відказав: Господи Боже, ти один знаєш се.
4
І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сї кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Господнє!
5
Та к говорить Господь Бог до сих костей: Ось, я вдихну в вас духа, щоб ви поробились ізнов живими.
6
І обложу вас жилами й поростете тїлом і покрию вас скірою, й повдихаю дух у вас, і станете живими, та й зрозумієте, що я - Господь.
7
Я виповів пророцтво, як менї заповіджено;
й ось, як я ще пророкував, постав шелест, і почали кістки рухатись і кістка до кістки приставати.
8
І постеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тїлом, а зверхи покрила їх кожа, тілько не було ще дихання в них.
9
Тодї сказав він менї: Вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на сї повбивані, а вони ожиють.
10
Я виповів пророцтво, як він заповів менї, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги - дуже, дуже багато люда.
11
І сказав він до мене: Сину чоловічий!
Отті костї - се все дом Ізраїля.
Вони мовляють: Костї наші висхли, надїя наша зникла;
ми бо відорвані від кореня.
12
Тим же то вискажи пророцтво й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізрайлеву.
13
І зрозумієте, що я - Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших,
14
І дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землї вашій, а тодї взнаєте, що я, Господь, сказав се - й справдив, говорить Господь.
15
І надійшло до мене слово Господнє:
16
Сину чоловічий!
возьми одну палицю та й напиши на їй: Юдї й з'єднаним із ним синам Ізрайлевим;
та й возьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові - а се палиця Ефраїмова й всего з'єднаного з ним дому Ізрайлевого.
17
І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руцї твоїй були одно.
18
І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не з'ясуєш нам, що се має значити?
19
То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руцї Ефраїмовій й з'єдинених із ним поколїнь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руцї в Юди.
20
Коли ж обидві палицї, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руцї перед очима в них,
21
Тодї промов до них: Так говорить Господь Бог: Ось, я заберу синів Ізрайлевих зпроміж народів, де вони находяться, й позбіраю їх звідусїль та й приведу їх у їх землю.
22
А в тій землї, на горах Ізраїля, з'єдиню їх ув один нарід, та й один царь буде над ними всїма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть дїлитись на два царства.
23
І не будуть уже поганити себе ідолами своїми й гидотами своїми й усякими неправедностями своїми;
й відверну їх від усїх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а я - їх Богом.
24
І буде слуга мій Давид царем над ними, й пастирем усїх їх, і ходити муть вони в заповідях моїх, та й будуть певнити постанови мої і їх виповняти.
25
І жити муть вони в землї, що я надїлив слузї мойму Яковові, де жили їх батьки;
там будуть жити вони й дїти їх та дїти дїтей їх по віки;
а слуга мій Давид буде князем над ними по віки.
26
І зложу з ними завіт мира, - се буде завіт вічний з ними.
І впорядкую їх і намножу їх та й поставлю сьвятиню мою серед них по всї вічні віки.
27
І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом.
28
І взнають невірні, що я - Господь, осьвячуючий Ізраїля, як буде сьвятиня моя серед них по віки.