1
У шестому ж роцї, в шестому місяцї, на пятий день місяця, седїв я в домівцї моїй, а передо мною седїли громадські мужі Юдейські, і зійшла там на мене рука Господня.
2
Дивлюсь, аж ось видиво, схоже на людину.
Від його чересел у низ - огонь, і від його чересел у гору - сяєво, мов розпалена мідь блискуча.
3
І неначе простяг він руку, й вхопив мене за волоссє на голові в мене, й підняв мене дух у гору між землею й небом та й понїс у Божих видивах у Ерусалим, до ввіходу в середню браму, що обернена на північ, де стояв ідол ревновання, що розбуджує ревнованнє.
4
І ось, там слава Бога Ізраїлського, схожа на те видиво, що бачив я на полі.
5
І сказав менї: Сину чоловічий!
поверни очима на північ;
я ж і кинув очима на північ, аж се - стоїть ід півночи від жертівної брами той ідол ревновання коло ввіходу.
6
І сказав він менї: Сину чоловічий!
чи бачиш ти, що вони коять?
Се велика гидота, що виробляє тут дом Ізрайлїв, так що я постановив відступитись од моєї сьвятинї.
Та обернись, а побачиш іще більшу мерзоту.
7
І привів мене до ввіходу в дворище;
я подививсь, аж у мурі щілина.
8
І каже він менї: Сину чоловічий!
пробери мур, і я пробрав мур, і ось двері.
9
І сказав менї: Увійди туди та споглянь на ті плюгаві мерзоти, які вони тут коять.
10
Я ввійшов і побачив всякі образи гидкого гаду та нечистих животин і всякі ідоли дому Ізрайлевого, вимальовані кругом по стїнах.
11
А сїмдесять мужів із старшин із дому Ізрайлевого стоять перед ними, та й Езанїя Сафаненко серед них, а кожен держав кадильницю в руцї, і густий дим од кадила підіймався в гору.
12
І сказав він до мене: Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізрайлевого коять потай, кожен у своїй коморі?
бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув сю країну.
13
Потім каже менї: Обернись, а побачиш іще гірші гидоти, що вони виробляють.
14
І повів мене до ввіходу в ворота дому Господнього, що 'д півночі, аж ось, там седить жіноцтво, голосючи по Таммузї.
15
І сказав ізнов до мене: Чи бачиш, чоловічий сину?
та обернись, а побачиш іще гірші гидоти.
16
І повів мене на середнє дворище в дому Господньому, і ось, там коло ввіходу в дом Господень, між сїньми та жертівником стоїть чоловіка з двайцять і пять, плечима до дому Господнього, а лицем ід сходу сонця.
17
І каже менї: Бачиш, чоловічий сину?
Ще мало Юдиному дому тої гидоти, що вони тут коять, вони ще й надто сповняють землю безбожностю, і доводять мене до гнїву.
Дивись, вони прикладають галузки до носів своїх.
18
За те ж і я чинити му в досадї своє.
Не пощадить око моє, й не помилую;
і хоч би вони громовим голосом до уш моїх покликали, я їх не вислухаю.