1
Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2
а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3
Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.
4
Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5
щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6
А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7
Тим же вже більш не невільник єси, а син;
коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8
Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.
9
Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10
Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11
Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12
Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви.
Нїчим ви мене не скривдили.
13
Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14
І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15
Яке ж то було блаженство ваше!
Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16
То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17
Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18
Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19
Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас,
20
хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.
21
Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?
22
Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23
Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.
24
Се ж иносказаннє;
се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25
Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.
26
А вишнїй Єрусалим вільний;
він мати всїм нам.
27
Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш;
гукай та покликуй, ти, що не мучилась;
бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28
Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29
Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30
Тільки ж бо що глаголе писаннє?
Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.
31
Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.