1
І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.
2
І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.
3
І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену.
І благословляться в тобі всї племіння землї.
4
І пійшов Аврам, як глаголав йому Господь, і йшов із ним Лот.
Аврамові ж було сїмдесять год, як ізійшов із Гарану.
5
І взяв Аврам Сару, жінку свою, да Лота, сина брата свого, і все майно своє, яке нажили в Гаранї, і всякі душі, що здобули в Гаранї, та й зійшли геть, щоб ійти в землю Канаанську.
І прийшли в Канаан землю.
6
І пройшов Аврам землю до врочища Сихема, до дубрави Морv, Канаанеї ж тодї жили в тій землї.
7
І явивсь тодї Господь Аврамові, і рече йому: Потомкам твоїм надїлю землю сю.
І спорудив там він жертівника Господеві, що явивсь йому.
8
І двинув звідти в гори, на восток ід Бетелю, і напяв намет свій на захід соньця від Бетеля, а від Гая на востоцї, і спорудив там жертівника Господеві, і призвав імя Господнє.
9
І подававсь Аврам усе далїй та далїй, простуючи на полуднє.
10
І сталась голоднеча в тій землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тій землї.
11
Сталося ж, як наближавсь до входу в Египет, рече він Сарі, жінцї своїй: Оце ж я знаю, що ти молодиця гарна.
12
От, як Египтяне тебе побачять, дак і казати муть: Се жінка його, та й убють мене, тебе ж оставлять живою.
13
Кажи ж, що ти менї сестра, щоб добре менї було задля тебе.
14
І сталось, як прийшов Аврам у Египет, от і вбачали Египтяне, що жінка його була молодиця гарна дуже.
15
І як побачили її врядовики Фараонові, дак вихваляли перед Фараоном, і взято молодицю в палати Фараонові.
16
І з Аврамом обійшовся він добре задля неї, і надїлено його вівцями й волами, ослами й рабами, рабинями й ослицями й верблюдами.
17
Та вдарив Господь Фараона й дом його тяжкими язвами задля Сари, жінки Аврамовоі.
18
І прикликав Фараон Аврама та й каже: Що се вдїяв єси менї?
Чом не сказав єси менї, що вона жінка тобі?
19
Про що певнив єси: Вона сестра менї?
Я й узяв її собі за жінку.
Тепер же ось тобі жінка твоя;
возьми її та й ійди собі.
20
І повелїв Фараон людям своїм, щоб випроводили його й жінку його і усе, що було його.