1
Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме;
я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.
2
Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси?
одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.
3
І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.
4
І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.
5
І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх.
І рече: Такі будуть потомки твої.
6
І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.
7
Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.
8
І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?
9
Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.
10
Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.
11
Злетїлося ж птаство на труп розтятий;
Аврам же зганяв його.
12
А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.
13
І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.
14
Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.
15
Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.
16
У четвертому ж родї вернуться сюди;
не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.
17
Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.
18
У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата:
19
Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв,
20
І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв,
21
І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв.