1
Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.
2
Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків;
побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.
3
І рече: Господе!
коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.
4
Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.
5
Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.
6
І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.
7
І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.
8
І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними;
сам же стояв під деревом, як вони їли.
9
І промовили до його: Де Сарра, жена твоя?
Ось у шатрі.
10
Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя.
Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.
11
Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
12
Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху?
Пан же мій старенький.
13
І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити?
я же собі стара вже.
14
Хиба є що неможливе у Бога?
О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
15
Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась.
Бо вона злякалась.
І рече їй: Нї бо, сьміялась.
16
Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом.
Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
17
Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
18
Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
19
Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його.
20
Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
21
Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
22
І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
23
І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?
24
Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї.
Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?
25
Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому.
Нї бо нї!
Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?
26
Рече ж Господь: Коди буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.
27
І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.
28
Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город?
І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.
29
І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок?
І рече: не погублю й ради сорока.
30
Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять?
І рече: Не погублю й тридесятьох ради.
31
І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро?
І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.
32
І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро?
І рече: Не погублю і десятьох ради.
33
Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама.
І вернувсь Авраам на місце своє.