1
Прийшли ж обидва ангели в Содом увечорі.
Лот же седїв коло царини Содомської.
Побачивши ж Лот, устав на зустріч їм, тай поклонився лицем до землї.
2
І рече: Оце ж, панове, завернїть у домівку раба вашого та спочиньте і ноги собі помийте, а як обутріє, верстати мете путь свою.
Вони ж рекли: Нї ночуватимемо на улицї.
3
І примусив їх, і ввійшли в господу його.
І вчинив їм учту, і опрісноків напік їм, і попоїли.
4
Перед облягами ж обступили дом городяне Содомські, від молодика, тай до дїда, увесь народ укупі з усїх кутків.
5
І гукали Лотові, і казали до його: Де люде, що ввійшли до тебе на ніч?
Виведи їх до нас, розпізнаємо їх.
6
Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою.
7
Каже ж до них: Нї, браттє!
Не чинїте бо ледарства!
8
Є в мене дві дочцї, що не взнали мужа;
виведу їх до вас, і робіть їм що любо вам, тільки людям сим не чинїте обиди;
увійшли бо під стелю дому мого.
9
Вони ж кажуть йому: Геть із відсї!
Прийшов сюди жити, та хочеш і суд судити.
Ось ми ж навчимо тебе, ще лучче, нїж їх.
І насильствовали чоловіка того, Лота, вельми, і підступили розбити двері.
10
Та простягли мужі руки й утягли Лота до себе в будівлю, а двері в будівлї засунули.
11
На людей же, що були під дверима в будинку вдарили слїпотою, від мала тай до велика, і марно шукали вони дверей.
12
Промовили ж мужі до Лота: Чи єсть у тебе тута зятї або сини твої або дочки твої?
Або коли хто инший єсть у тебе в городї, всїх виведи із міста сього!
13
Бо ми погубимо се місто;
бо знявсь угору лемент про його перед Господом, і послав нас Господь вигубити його.
14
Вийшов же Лот і промовив до зятїв своїх, що побрали дочки його, і рече: Підіймайтесь та виходьте з міста сього;
бо погубляє Господь город.
Та здавалось, що жартує перед зятьми своїми.
15
Як же зачервонїв ранок, принукали ангели Лота, глаголючи: Уставай, бери жену твою й двох дочок твоїх, що при тобі, та одходь, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами.
16
І стуманїв він, і взяли ангели за руку його, і за руку жінку його, і за руки двох дочок його;
бо пощадив їх Господь, тай вивели їх, і поставили за городом.
17
І як повиводили їх геть, рече: Спасай твою душу.
Не озирайсь, і не зупиняйся нїде в усїй околицї сїй.
У гори втїкай, щоб і тобі не згинути.
18
Рече ж до них Лот: Благаю тебе, пане!
19
Що знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велика милость твоя, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолїю рятуватись у горах, щоб не наздогнала мене лиха година, та не вмерти менї.
20
А, споглянь городок сей близько, побіжу я туди;
він маленький, дак і душа моя сохраниться.
21
І рече йому: Оце ж я зглянусь на тебе і в сьому, що не погублю городка, що про його мовляв еси.
22
Хапайся ж рятуватись тамо;
не можу бо чинити нїчого, докіль увійдеш туди.
Тим і проложено містечку тому прізвище Сигор.
23
Соньце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у Сигор.
24
І бурхонув Господь на Содом та Гоморру сїркою та поломєм од Господа з небес,
25
І перевертав городи сї і всю околицю, і всїх осадників городських, і все, що росло з землї.
26
І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовпа соляного.
27
Устав же Авраам уранцї, пійшов на місце, де стояв перед Господом.
28
І позирнув на Содом і Гоморру, і на околицю, аж се здіймається дим од землї, як дим із печі.
29
І було, як руйновав Бог в українї тій городи, спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйновав городи, що жив у них Лот.
30
Зійшов же Лот із Сигори, та й осївсь на горі сам і дві дочки його;
боявся бо жити в Сигорі, та й оселивсь у печері сам і дочки його з ним.
31
Озветься ж старша до меньшої: Панотець наш старий собі, і нема нїкого на землї, щоб увійшов до нас всьогосьвітнїм звичаєм.
32
Ходи сюди лишень, упиймо вином панотця нашого, та переспимо з ним, та й переховаємо рід від панотця нашого.
33
Упоїли ж отця свого вином тієї ночі, і ввійшовши старша, переспала з отцем своїм тієї ночі.
І не постеріг він, як вона переспала, і як устала.
34
Було ж уранцї, що каже старша меньшій: Оце ж переспала я вчора з панотцем нашим.
Упоїмо його вином і сієї ночі, а ти ввійшовши, переспи з ним, та й переховаймо від панотця нашого рід наш.
35
Упоїли ж і тієї ночі отця свого вином, і ввійшовши меньша, переспала з отцем своїм.
І не постеріг він, як переспала, і як устала.
36
І завагонїли обидві дочки Лотові тодї від отця свого.
37
І вродила старша сина, і дала імя йому Моав.
Се праотець Моавіїв по сей день.
38
Уродила ж і меньша сина, і дала імя йому: Бен-Аммій.
Се праотець Аммонїїв по сей день.