1
І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
2
І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
3
І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
4
Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
5
Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
6
Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь;
хто бо почує, сьміятиметься з мене.
7
І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра?
Бо в старостї його я родила сина.
8
І росло хлопятко, і відлучено його.
І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
9
Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
10
Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її;
не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
11
Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
12
І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню.
У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її;
бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
13
Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його;
бо насїннє твоє він.
14
Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її.
Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
15
Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
16
Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука;
каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї.
І седїла навпроти його, та й заголосила.
17
Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро?
Не турбуйся;
почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
18
Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй;
народом бо великим сотворю його.
19
І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
20
І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
21
І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
22
Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
23
Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
24
І рече Авраам: Кленусь.
25
І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
26
І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
27
І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
28
І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
29
І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
30
І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
31
Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби;
бо там клялись обидва.
32
І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби.
Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
33
І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
34
Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.