1
Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.
2
І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.
3
І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.
4
А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.
5
Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?
6
Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.
7
Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.
8
Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого;
тільки сина мого не вертай туди.
9
І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.
10
І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Мезопотамію, у Нахорів город.
11
І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.
12
І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.
13
Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.
14
І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові.
15
І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.
16
Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її.
Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору.
17
Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого.
18
Вона ж каже: Пий, добродїю.
І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу.
19
І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються.
20
І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм.
21
Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї.
22
Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги.
23
І поспитав її та й каже: Чия єси дочка?
Скажи менї, чи єсть у панотця твого в госпzдї місце про нас на ночлїги?
24
Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові.
25
І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги.
26
І дякуючи Господу чоловік поклонивсь,
27
І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.
28
І побігла дївиця і з'ясувала в господї матері своїй сї речі.
29
Ребецї ж доводивсь братом на імя Лабан.
І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя.
30
І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв менї чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя.
31
І каже: Увійди, благословенний од Господа.
Чого стоїш ізнадвору?
Я ж наготовив господу й місце про верблюди.
32
І ввійшов чоловік у господу, і порозсїдлував верблюди, і дав Лабан соломи й сїна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним.
33
І поставив перед ними наїдки.
Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства.
І каже: Говори.
34
І говорить він: Раб Авраамів я.
35
Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим;
і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабинї, і верблюди й осли.
36
І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.
37
І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землї,
38
А в госпzду панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти.
39
Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти.
40
Каже тодї менї: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого.
41
Тодї будеш чист од заклинання мого;
коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист од заклинання мого.
42
І прийшовши сьогоднї до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю,
43
Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дївиця, що їй промовлю: Дай менї напитись із водоноса твого трохи води,
44
І скаже менї: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові.
45
І перш, нїж я промовив у серцї мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води.
І сказав я їй: Дай, будь ласка, напитись менї.
46
І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю.
От я напивсь і верблюди мої понаповала.
47
І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай менї.
Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка.
І дав я їй каблучку і запинки на руки її.
48
І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.
49
Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте менї, щоб я повернувсь або праворуч, або лїворуч.
50
Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се дїло.
Не зможемо тобі сказати проти нї лихого, нї доброго.
51
Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.
52
І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.
53
І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.
54
І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали вранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.
55
Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.
56
Він же каже до них: Не держіте мене.
Господь погодив у дорозї менї;
мушу йти до пана мого.
57
Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.
58
І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим?
Вона ж каже: Пійду.
59
І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.
60
І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!
61
Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком.
І взяв раб Ребеку, та й пішов.
62
Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої;
жив бо він у землї полуденнїй.
63
Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки.
І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда.
64
І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда.
65
І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам?
Каже ж раб: Се пан мій;
вона узявши намітку, закуталась.
66
І повідав раб Ізаакові все, що вчинив.
67
Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втїшивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.