1
В бачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.
2
Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?
3
Каже ж вона: Ось раба моя Балла;
увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.
4
І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.
5
І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.
6
І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина.
Тим і дала йому імя: Дан.
7
І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.
8
І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла.
Тим і дала йому імя: Нафталїй.
9
Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.
10
І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.
11
І рече Лея: Пощастило менї!
І дала йому імя: Гад.
12
І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.
13
І каже Лея: Щасна я;
бо дочки зватимуть мене блаженною.
І дала йому імя: Ассер.
14
І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї.
Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!
15
Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого?
Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш?
Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.
16
Прийшов же Яков з поля ввечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене;
найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого.
І переночував він з нею тієї ночи.
17
І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.
18
І каже Лея: Дав менї Бог плату мою;
бо оддала рабиню мою мужеві мойму.
І дала йому імя: Іссахар.
19
І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.
20
І каже Лея: Подарував менї Бог гостинця гарного, поважити ме мене муж мій;
уродила бо йому шестьох синів.
І дала імя йому: Себулон.
21
А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.
22
І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.
23
І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.
24
І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.
25
Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.
26
Віддай жени й дїти мої, що за них парубкував тобі;
ти знаєш роботу, що робив тобі.
27
Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе!
Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.
28
І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.
29
Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.
30
Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого.
Тепер же коли менї дбати й про власну господу?
31
І каже: Що мушу тобі дати?
Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.
32
Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапаcте між козами, і се буде моя плата.
33
Так моя правда говорити ме за мене завтрашнього дня, як прийдеш давати плату мою.
Усе непереполасе й не крапаcте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.
34
Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.
35
І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.
36
І поставив три днї ходи між собою й Яковом.
Яков же пас остальнї вівцї Лабанові.
37
Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.
38
І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.
39
І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.
40
Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.
41
І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.
42
Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків;
тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.
43
І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.