1
Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
2
І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
3
Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
4
Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
5
І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше;
Бог же панотця мого був зо мною.
6
І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7
Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз;
та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8
Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя;
тодї котяться вівцї всї пестрими;
як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9
Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10
І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11
І рече менї ангел Божий уві снї: Якове!
Я ж кажу: Ось я!
12
І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті;
вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13
Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом.
Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14
І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?
15
Хиба ж не за чужениць уважає нас він?
Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16
Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших.
Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
17
Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
18
І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
19
Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
20
І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
21
І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.
22
Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.
23
І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.
24
Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.
25
І наздогнав Лабан Якова.
Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах
26
Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси?
Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?
27
Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене?
Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.
28
І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої.
Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.
29
Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.
30
Нехай би ти пійшов геть томr, що тяжко зажуривсь по госпzдї отця твого, про що ж украв єси боги мої?
31
Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,
32
У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї.
Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі.
Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.
33
Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов.
Увійшов же й у намет Рахелин.
34
Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них.
І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.
35
І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою;
бо звичайне женське в мене.
Шукав же він та й не знайшов ідолів.
36
Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя?
Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?
37
Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого?
Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.
38
Двайцять років оце вже я з тобою.
Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.
39
Зьвіроїдини не принїс до тебе;
із мого нїс я втрату сю;
з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.
40
У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.
41
Так пробував я двайцять років у твоїй господї.
Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.
42
Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене.
Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.
43
Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє;
що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?
44
Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.
45
І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.
46
Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння.
І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.
47
І прозвав його Лабан Егар-Сагадута;
Яков же прозвав його Галлед.
48
Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою.
Тим і прізвище дано могилї Галлед.
49
І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.
50
Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї!
Бог сьвідок між мною й тобою.
51
І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.
52
Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.
53
Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами.
І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.
54
І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.
55
Уставши ж Лабан рано вранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.