1
І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
2
Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
3
Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
4
І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
5
І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
6
І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
7
Злякався ж Яков вельми, і був у турботї;
і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
8
І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
9
Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
10
Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму;
з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
11
Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава!
Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
12
Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
13
І переночував там тієї ночі.
І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостинця Езавові, братові свойму.
14
Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
15
Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
16
І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
17
І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
18
Кажи: Раба твого Якова.
Се подарунок панові мойму Езавові.
Ось він і сам позад нас.
19
І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами.
Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
20
І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами.
Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його.
Може прийме мене.
21
Так ійшли дарунки поперед його.
Сам же переночував ту ніч у коші.
22
Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
23
І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
24
Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
25
Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
26
І каже той: Пусти мене;
бо вже день зоріє.
Яков же каже: Не пущу;
мусиш благословити мене.
27
Рече ж йому: Як на імя тебе?
Він же каже: Яков.
28
І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль;
ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
29
І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати?
Про що питаєш, яке моє імя?
І благословив його там.
30
І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
31
Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель;
він же кульгав на стегно.
32
Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова.