- 1
- Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон.
Бачся, стояв він при ріцї.
- 2
- І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
- 3
- Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
- 4
- І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих.
І прокинувсь Фараон.
- 5
- І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
- 6
- А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
- 7
- І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних.
Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
- 8
- І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх.
І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
- 9
- Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
- 10
- Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
- 11
- І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
- 12
- Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький;
і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
- 13
- Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
- 14
- Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа.
І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
- 15
- Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема;
я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
- 16
- Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї!
Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
- 17
- Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
- 18
- Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
- 19
- Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
- 20
- І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
- 21
- І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш.
Прокинувся я та й знов заснув.
- 22
- І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
- 23
- Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними.
- 24
- І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних.
І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
- 25
- І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
- 26
- Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років;
сон один.
- 27
- І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
- 28
- Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
- 29
- Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
- 30
- Прийде ж і сїм лїт голодних за ними;
і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
- 31
- І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним;
тяжка бо буде вельми.
- 32
- Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
- 33
- Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
- 34
- Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
- 35
- І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
- 36
- І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
- 37
- Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
- 38
- І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
- 39
- Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
- 40
- Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє;
тілько престолом я більший над тебе буду.
- 41
- Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
- 42
- І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
- 43
- І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки!
Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
- 44
- Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
- 45
- І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**.
І знявсь Йосиф над Египтом.
- 46
- І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким.
І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
- 47
- Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
- 48
- І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах.
Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
- 49
- І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки;
було бо безлїч.
- 50
- В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
- 51
- Дав же Йосиф імя первому Манассій: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
- 52
- Імя ж другому нарік Ефрем;
бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
- 53
- Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
- 54
- І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому.
І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
- 55
- Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб.
Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
- 56
- А голоднеча придавила ввесь сьвіт.
Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
- 57
- Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет;
бо всюди панував страшний голод.
|