1
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон.
Бачся, стояв він при ріцї.
2
І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
3
Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
4
І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих.
І прокинувсь Фараон.
5
І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
6
А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
7
І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних.
Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
8
І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх.
І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9
Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10
Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11
І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12
Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький;
і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13
Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14
Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа.
І виведено його негайно з хурдиги.
І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15
Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема;
я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16
Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї!
Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17
Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18
Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19
Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20
І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21
І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш.
Прокинувся я та й знов заснув.
22
І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
23
Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними.
24
І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних.
І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
25
І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
26
Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років;
сон один.
27
І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
28
Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
29
Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
30
Прийде ж і сїм лїт голодних за ними;
і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
31
І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним;
тяжка бо буде вельми.
32
Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
33
Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
34
Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
35
І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
36
І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
37
Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
38
І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
39
Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
40
Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє;
тілько престолом я більший над тебе буду.
41
Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
42
І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
43
І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки!
Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
44
Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
45
І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**.
І знявсь Йосиф над Египтом.
46
І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким.
І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
47
Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
48
І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах.
Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
49
І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки;
було бо безлїч.
50
В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
51
Дав же Йосиф імя первому Манассій: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
52
Імя ж другому нарік Ефрем;
бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
53
Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
54
І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому.
І був голод по всїй землї;
у всїй же землї Египецькій був хлїб.
55
Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб.
Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
56
А голоднеча придавила ввесь сьвіт.
Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
57
Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет;
бо всюди панував страшний голод.