1
Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного?
2
Я ж чув, що є хлїб в Египтї.
Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати.
3
Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:
4
Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода!
5
Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї.
6
Йосиф же правив землею;
він і продавав усїм землянам.
Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.
7
Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли?
Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.
8
Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.
9
І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири!
Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій.
10
Вони ж кажуть: Нї, пане добродію!
раби твої прибули купити харчі собі!
11
Всї ми синове одного чоловіка, вірняки.
Раби твої, не підглядники.
12
Каже ж їм: Нї!
Перевідати прийшли проходи в землю сю.
13
Вони ж кажуть: Дванайцятеро нас братів, рабів твоїх, у Канаан землї.
Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає.
14
Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири.
15
Ось чим оправдитесь: Бодай так був жив Фараон!
Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди.
16
Пошлїть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого;
а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї.
Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири.
17
І віддав їх під варту на три днї.
18
Каже ж їм третього дня: От що вчинїте, так останетесь живі;
бо я собі людина богобоязлива.
19
Коли ви певняки, нехай один з між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдїть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу.
20
А брата вашого меньшого приведїте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете.
І вчинили так.
21
І каже одно одному: Ой справдї ми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали!
Тим прийшла на нас така печаль.
22
Відказуючи ж Рубен, каже їм: Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї!
Та не послухали.
Оце кров його жадається від нас.
23
Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф;
бо промовляв до них через товкмача.
24
Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них.
25
Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу.
І сталось так.
26
І навючивши пашню на осли свої, рушили звідти.
27
Розвязавши один торбину свою, щоб усипати оброку ослам своїм на попасї, побачив гроші свої;
бо вони були зверху, в устї мішковому.
28
І каже браттю свойму: вернено менї гроші;
ось вони в торбі моїй.
І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдїяв нам Бог?
29
І прийшли до Якова, отця свого, в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали:
30
Промовляв до нас господар землї тієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї.
31
Ми ж йому казали: Певняки ми, не розглядники.
32
Дванайцятеро братів нас синів отецьких;
одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землї.
33
Каже ж нам господар землї тієї: От із чого я взнаю, що ви певняки.
Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівцї вашій, та й рушайте.
34
І приведїте до мене брата вашого меньшого;
тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки.
І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землї.
35
І сталось, як спорожняли торби свої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його.
І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались.
36
Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездїтним.
Нема Йосифа, нема й Симеона;
чи то ж і Бенямина візьмете?
Це все на мене!
37
Каже ж Рубен отцеві свойму: Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе.
Приручи його менї;
я приведу його до тебе.
38
Він же рече: Не пійде син мій з вами;
бо його брат умер, а сей один остався.
Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак зведете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт.