1
Голоднеча ж налягла тяжко на землю.
2
І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи.
3
Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами.
4
Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї.
5
Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо;
муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коди брата вашого не буде з вами.
6
Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат?
7
Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець?
Чи маєте ще брата?
І ми оповідали йому по розуму слова сього.
Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?
8
Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій.
9
Я сам буду йому зарукою;
з рук моїх вимагати меш його.
Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед гобою непрощено довіку.
10
Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі.
11
Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму.
Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостинця: трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю.
12
А грошей возьміть удвоє з собою;
а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою.
Може, то недогляд.
13
І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа.
14
Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина.
А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним.
15
Узявши ж мужі гостинця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом.
16
Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй;
ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.
17
Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.
18
І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші.
19
Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій
20
Так.
Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї.
21
Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї.
Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими.
22
А гроші другі привезли з собою купити харчі.
Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби.
23
Каже ж їм: Мир вам!
Не лякайтесь.
Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене.
І привів до них Симеона.
24
І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх.
25
Наготовили ж вони гостинця, докіль прийде Йосиф о полуднї;
чули бо, що там обідати муть.
26
І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостинця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.
27
І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли?
Чи ще жив?
28
Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш;
іще жив.
І понахиляли голови, та й уклонились до долївки.
29
І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї?
І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!
30
Замішався і зупинивсь Йосиф;
поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути;
і увійшовши у ложницю, заплакав там.
31
І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль!
32
І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали.
Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями;
гидують бо тим Египтяне.
33
Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму;
і дивувались вони один одному.
34
І посилались їм частки сперед його;
більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро.
Пили вони й попивали із ним у веселостї.