1
І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене!
І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму.
2
І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова.
3
І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф!
Чи жив іще панотець мій?
І не здолїли брати відказати йому;
стрівожились бо перед ним.
4
Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене.
І приступили.
І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет.
5
Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди;
про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами.
6
Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив.
7
І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землї, і ратувати ваші душі великим поратунком.
8
Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землї Египецької.
9
Ідїте ж хутко до панотця мого, і промовте йому.
От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту;
йди ж до мене, не гайся.
10
І осядешся в Гозен землї, і будеш поблизу в мене, ти й дїти твої, і твоїх дїтей дїти, і вівцї твої, й воли твої, і все твоє.
11
І харчувати му тебе;
ще бо пять год буде голодних на землї, ато дійшов би до злиднїв і ти і дом твій і все твоє.
12
Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас.
13
Возвістїте панотцеві мойму про всю славу мою в Египтї і про все, що ви бачили, та хутенько приведїте панотця мого сюди.
14
І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним;
і Бенямин плакавсь на шиї в його.
15
І цїлуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його.
16
І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове!
І любо се було Фараонові й дворянам його.
17
Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму.
От що вчинїте: Понавючуйте скотину свою та йдїть у Канаан землю,
18
І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене;
дам вам що найлучче в землї Египецькій, і живити метесь плодами землї.
19
Ти ж повели їм узяти колесницї з Египецької землї про дїтей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте;
20
І не жалуйте домівок ваших;
всї бо Египецькі блага вам будуть.
21
І вчинили так дїти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесницї по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу.
22
І дав усїм їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлїв срібла і пять одежин на переміну.
23
А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всїх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлїбом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу.
24
Так відпустив своє браттє, і рушили;
і каже їм: Гледїть, незаїдайтесь у дорозї.
25
І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого.
26
І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усїєю землю Египецькою.
І зомлїло серце Яковове, не звірявся бо їм.
27
Но переказували йому всї слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесницї, що послав Йосиф по його, тодї ожив дух Яковів, отця їх.
28
І каже Ізраїль: Буде з мене!
Йосиф, син мій, іще жив!
Пійду, побачу його перш нїж умірати менї.