1
І прибув Йосиф і спосвістив Фараона й каже: Панотець мій і браттє моє, з вівцями й товариною й з усїм статком своїм, прибули із Канаан землї, і се вони в Госен землї.
2
Та й із браття свого взяв пятеро чоловіка, та й поставив їх перед Фараоном.
3
І промовив Фараон до браття Йосифового: Яке ремество ваше?
Вони ж відказали Фараонові: Чабани, раби твої, ми й батьки наші змалку та й по сей день.
4
Мовляли вони й надто Фараонові: Перебувати в землї поприганялись;
нема бо пасовища вівцям у рабів твоїх;
опанував бо голод Канаан землю.
Тепереньки ж благаємо, дозволь оселитись у Госен землї.
5
І промовив Фараон Йосифові: Отець твій і браттє твоє прибули до тебе.
Се земля Египецька перед тобою.
На щонайлуччій землї осели отця твого і браттє твоє.
6
Нехай селяться в Госен землї;
і коли знаєш яких людей спосібних між ними, так настанови їх доглядниками над скотиною моєю.
7
І привів Йосиф отця свого, та й поставив його перед Фараоном.
І благословив Яков Фараона.
8
І промовив Фараон до Якова: Скільки років життя твого?
9
І каже Яков Фараонові: Життя мого на сьвітї сто і трийцять лїт.
Малі й важкі були лїта життя мого, не досягли до лїт життя отцїв моїх на сьвітї.
10
І благословивши Яков Фараона, вийшов зперед Фараона.
11
І поселив Йосиф панотця свого й браттє своє, і дав їм державу в землї Египецькій, на луччій землї, в Раємзес землї, як повелїв Фараон.
12
І надїляв Йосиф отця свого й браттє своє й усю родину хлїбом, по лїчбі дїтей.
13
Хлїба ж не стало по всїй землї, голод бо тяжкій був;
омлївала й Египецька земля й Канаан земля з голоднечі.
14
І позбирав Йосиф усї гроші, які знайшлись у землї Египецькій і в Канаан землї, за хлїб, що куповали люде;
і повносив Йосиф усї гроші в палати Фараонові.
15
І як повитрачувано всї гроші в землї Египецькій і в Канаан землї, поприходили тодї всї Египтяне до Йосифа говорючи: Дай нам хлїба!
Чому бо вмірати нам перед віччу в тебе?
Кінець бо вже нашим грошам.
16
І каже їм Йосиф: Так пригоньте скотину вашу, я й давати му вам хлїба за скотину, коли кінець вашій грошві.
17
І стали приганятись із скотом до Йосифа, і давав їм хлїба Йосиф за конї, й за вівцї, й за воли, і за осли;
і прохарчував хлїбом їх за всю скотину їх у тому роцї.
18
І минув той год, і поприходили до його на другий год і мовляли до його: Не таїти мемо від пана добродїя нашого, що наші гроші повитрачувались, а наша скотина в нашого пана добродїя.
Не зісталось перед віччу в пана добродїя нашого вже нїчого, як тільки тїло наше та земля наша.
19
Чи то ж нам гинути перед очима в тебе, і нам, і нашій землї?
Купуй нас і землю нашу за хлїб, і будемо самі й земля наша рабами Фараонові.
Давай нам тільки насїння на засїв, та й живі будемо, не помремо, і земля не спустїє.
20
І поскуплював Йосиф землю Египецьку Фараонові;
попродали бо Египтяне землю свою Фараонові через те, що голод опанував їх.
І земля стала Фараоновою.
21
А людей попереселяв він у городи з одного кінця Египту та й до другого.
22
Тільки землї сьвященників не поскуплював, одержали бо сьвященники свій пай од Фараона і жили з того паю, що давав їм Фараон;
тим і не попродали вони землї своєї.
23
І каже Йосиф усїм Египтянам: Оце купив я вас і землю вашу Фараонові.
От вам насїннє, возьміте і засївайте землю.
24
А з урожаю давати мете пятину Фараонові, чотирі ж пятини будуть вам на засїв землї, та про малечу вашу.
25
І казали: Вирятував єси нас од смертї;
дай же нам ізнайти ласку в очу в тебе, пане добродїю, щоб нам бути рабами Фараонові.
26
І поставив їм Йосиф устав аж по сей день, пятину з землї давати Фараонові.
Тілько земля сьвященників не зробилась Фараоновою.
27
І пробував Ізраїль у землї Египецькій, у Госен землї, і мали вони в їй наслїдню державу, і були плодющі й намножувались велико.
28
І пожив Яков у землї Египецькій сїмнайцять років, а було днїв Якового життя сто і сорок і сїм років.
29
І прийшла година Ізраїлеві вмерти.
І прикликав сина свого Йосифа і каже йому: Коли знайшов я ласку в очах твоїх, підложи руку твою під стегно моє, що сотвориш надо мною милость і правду.
Не ховай мене в Египтї!
30
Нї!
хочу лежати з отцями моїми, і винесеш мене з Египту, та й поховаєш мене в гробовищі їх.
Він же каже: Сотворю по слову твойму.
31
І каже: Кленись менї!
І поклявсь йому: І приклонився Ізраїль на підголовку постелї своєї.