1
І прикликав Яков сини свої і каже:
2
Ой синове Якова!
Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.
3
Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва!
Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,
4
Та филюєшся водою, задню пасти будеш;
лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!
5
Симеоне й ти Левію!
Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.
6
Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним.
Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.
7
Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє;
їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.
8
Юда!
Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.
9
Юда левчук голодний;
ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору;
левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця;
хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?
10
В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.
11
В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину.
У винї одежу виправ, платтє у червонім.
12
Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.
13
Зебулон седить над морем, судна знай вітає;
його слуги пробувати будуть і в Сидонї.
14
Іссахар - осел костлявий між двома хлївами.
15
Бачить, що в землї родющій люба річ спочити;
і на панщинї гне спину під тягар, працює.
16
Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.
17
Дан лежати на дорозї гадиною буде.
Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він;
навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.
18
На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!
19
Гад - напре на його військо, він побє потужне.
20
Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.
21
Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.
22
Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.
23
Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій
24
Він удержав у потузї.
Руцї не послабли.
25
Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.
26
Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами.
Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!
27
Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає;
вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.
28
Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
29
І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого.
Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,
30
В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.
31
Там поховано Авраама й Сарру, жону його;
там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.
32
Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.
33
І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.