1
І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його.
2
І повелїв Йосиф слугам-лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля.
3
І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день.
4
Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке:
5
Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю.
У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене.
Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь.
6
І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї:
7
І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької,
8
І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї.
9
І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми.
10
І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми.
І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне.
11
І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів!
Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї.
12
І вчинили йому так синове його, як він заповідав.
13
Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрійщини.
14
І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всї що піднялись із ним ховати батька його.
15
Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподїяли йому.
16
І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так:
17
Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх і гріх їх, що вони тобі заподїяли зло.
Благаємо ж тебе, прости переступ рабам Бога батька твого.
І плакавсь Йосиф, як промовляли вони до його.
18
І прийшли до його самі брати його, і впавши перед його лицем, промовляли: Се - ми раби в тебе.
19
І каже до них Йосиф: Не лякайтесь;
хиба я замість Бога?
20
Хоч ви змовлялись проти мене, та Бог те обернув на добре, щоб так було, як тепер, і вирятувалось много людей у голоднечу.
21
Тим же то не лякайтесь тепер.
Я годувати му й вас і малечу вашу.
І втїшив їх і промовляв до них прихильно.
22
І пробував Йосиф в Египтї сам і батька його дїти.
І пожив Йосиф сто і десять років.
23
І вбачав Йосиф Ефраїмові дїти до третього роду;
сини ж Махирова, сина Манассієвого, роджались на колїна Йосифові.
24
І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землї сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові.
25
І закляв Йосиф сини Ізраїлеві, говорючи: Бог певно навідається до вас, а ви винесїть і костї мої звідсї з вами.
26
І скіньчивсь Йосиф бувши лїт ста і десяти, і набальзамували вони його, та й положили його в трумну в Египтї.