1
Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.
2
І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко;
3
Видиво бо сягає в далекий, але означений час;
воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе;
та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.
4
Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.
5
Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає;
він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден;
він загортає всї народи, загарбує всякі племена.
6
Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм;
нїби воно на довго?
- та хто обтяжує себе закладами!
7
Чи вони ж не встануть нагло на тебе?
чи не будуть торгати тебе;
чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?
8
Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.
9
Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди!
10
Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.
11
Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:
12
Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.
13
Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.
14
Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.
15
Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його!
16
Та самий ти заситив себе стидом замість слави;
пий же й ти та покажи наготу;
бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу.
17
Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.
18
Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?
19
Горе тому, що промовляє до дерева: вставай!
а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься!
Чи він же озветься?
Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.
20
А Господь - у храму свому сьвятому;
нехай вся земля мовчить перед ним!