1
Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:
2
Господи, я почув вість од тебе й злякався.
Господи!
доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.
3
Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори.
Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.
4
Сяєво її, як сонце, сьвітило;
од руки його проміннє, там утаєна його сила.
5
Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер.
6
Ступив він - земля струсилась;
глянув - і затремтїли народи;
розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались;
дороги його - вічні.
7
Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
8
А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
9
Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням;
ти роздїляв води землї.
10
Вгледївши тебе, затрусились гори водні;
води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
11
Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
12
У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
13
Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму.
Ти сокрушив голову безбожного роду;
обнажив його від підошви до верху.
14
Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
15
Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
16
Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї;
на вість про се задріжали губи в мене;
біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною;
та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
17
Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла;
хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -
18
То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
19
Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.