- 1
- Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
- 2
- Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
- 3
- А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
- 4
- Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
- 5
- Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
- 6
- Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
- 7
- Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
- 8
- Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
- 9
- потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
- 10
- По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
- 11
- І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
- 12
- Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
- 13
- дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
- 14
- Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
- 15
- Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий;
по реченому бо перше:
- 16
- "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
- 17
- і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
- 18
- А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
- 19
- Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
- 20
- дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
- 21
- і Єрея великого над домом Божим,
- 22
- приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
- 23
- держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
- 24
- і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
- 25
- не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
- 26
- Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
- 27
- а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
- 28
- Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
- 29
- Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
- 30
- Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь";
і знов: "Господь судити ме людей своїх."
- 31
- Страшно впасти в руки Бога живого.
- 32
- Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
- 33
- то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
- 34
- Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
- 35
- Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
- 36
- Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
- 37
- Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
- 38
- "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."
- 39
- Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
|